Глава 28. Бастіон Крижаних Вітрів і Первинне Джерело

Сцена 1. Крижана брама Західного Перевалу

Вихід із підземних штолень Чернечого Яру вивів героїв на вузьку кам'яну карнизну стежку. Тут, на висоті понад півтори тисячі метрів над рівнем моря, затишок темних штолень миттєво змінився оскаженілим ревом гірського вітру.

Снігова крупа, змішана з мокрою сажею Порожнечі, б'є в обличчя дрібними, гострими голками. Небо над Західним Перевалом було не просто затягнуте хмарами — воно палало тривожним, фіолетово-чорним маревом. Велетенські воронки отруйного диму закручувалися прямо над засніженими піками, показуючи місце, де розкрилося Первинне Джерело.

Лада поправила капюшон свого цупкого сірого плаща, міцніше затягуючи ремені на грудях. Її попелясте волосся, вибиваючись із-під тканини, одразу вкривалося дрібними крижинками. Проте дівчина більше не тремтіла від холоду. Внутрішній грозовий струм, загартований у битві на Забутому Горизонті, підтримував навколо неї стійку зону тепла, випаровуючи сніжинки ще до того, як вони торкалися її плечей.

— Подивися туди, Максе... — мовила вона, вказуючи рукою на протилежний бок ущелини.

На гігантському гранітному виступі, обриваючись у півкілометрову прірву, височіла Цитадель Перших Наглядачів.

Це була велична фортеця, викута із темного базальту й закріплена залізними та срібними палями ще за часів заснування Першого Закону. Її масивні вежі, схожі на зазубрені ікла прадавнього звіра, колись тримали на собі головні куполи заземлення.

Але зараз Цитадель виглядала пошматованою. Головний центральний донжон був розколотий навпіл. З його розірваного черева у височінь бив гігантський промінь брудно-червоного світла. Це сяйво пульсувало в ритмі потворно спотвореного серцебиття, поширюючи по всій гірській панорамі важкі, низькочастотні магічні хвилі.

Макс дістав із кишені захищений картографічний планшет. Екран пристрою мерехтів і збоїв під дією потужного електромагнітного поля, але центральна точка палала суцільним кривавим спалахом.

— Центральний Вузол повністю перехоплено, — сказав Наглядач. Його голос звучав суворо й зібрано, пробиваючись крізь свист вітру. — Великий Опікун не просто відкрив Джерело. Він використовує срібні накопичувачі Цитаделі, щоб посилити сигнал і випалити всі дрібні Вузли, які ще залишалися в областях. Якщо ми не зупинимо цей транслятор протягом години, Захисний Ланцюг вигорить дотла.

— Як ми потрапимо всередину? — запитала Лада, оглядаючи глибокий каньйон, що відділяв їх від головних воріт фортеці. — Підйомний міст скинутий у прірву.

Макс підійшов до краю карниза й глянув униз. На дні ущелини, серед уламків скель і замерзлих водоспадів, сяяли залишки давнього срібного ланцюга.

— Мостові опори все ще тримають магічний каркас, — Наглядач зняв рукавичку з лівої руки. Його Срібна Печатка на долоні випромінювала яскраве, чисте світло, що вступало в резонанс із базальтом фортеці. — Ми не будемо йти містом. Ми використаємо силову лінію Закону, яка з'єднувала Цитадель із Чернечим Яром.

Сцена 2. Срібний міст над прірвою

Макс ступив на самий край прірви й простягнув ліву руку вперед.

— В ім'я Першої Присяги! Згадай свій камінь! — загримів його голос над ущелиною.

Срібна Печатка на його долоні спалахнула потужним, сліпучим променем. Промінь перетнув триста метрів крижаного повітря й влучив прямо в центральну арку головних воріт Цитаделі.

У той же момент повітря над прірвою забриніло, мов натягнута струна. З дна каньйону, піднімаючись із морозного туману, вирвалися тисячі дрібних срібних іскор. Вони почали вишиковуватися у прозорий, але надзвичайно міцний силовий міст, що з'єднав два береги ущелини.

— Іди за мною крок у крок, — мовив Макс, стаючи на сяючу поверхню. — Не дивися вниз і тримай свій струм у готовності. Вони вже знають, що ми тут.

Вони пішли по хиткому, прозорому мосту над прірвою. Вітер намагався збити їх із ніг, кидаючи в обличчя оберемки снігу й льоду, але Срібний Закон тримав опору непорушно.

Коли до воріт Цитаделі залишалося менше п'ятдесяти метрів, з бійниць верхніх веж вирвалися десятки чорних тіней.

Це були не звичайні Порожники. Це були Крилаті Гарпії Нижніх Ярусів — потворні гібриди людей і ящерів, крила яких були вкриті запеченим воском і брудними залізними пір'ями. Вони з диким, пронизливим вереском кинулися вниз, намагаючись перерізати силовий міст своїми пазурами.

— Ладо! Захищай лінію! — вигукнув Макс, оголюючи Клинок Мовчання.

Дівчина реагувала миттєво. Вона не стала чекати, поки гарпії наблизяться. Вона звела обидві руки до неба, утворюючи над їхніми головами Суцільний Грозовий Купол.

Перша хвиля крилатих істот врізалася в електричний щит на повній швидкості. Синьо-білий струм високої напруги прошив їхні тіла, миттєво випалюючи воскову броню. Істоти з охопленими полум'ям крилами падали у прірву, перетворюючись на палаючі смолоскипи, що зникали у крижаному тумані.

Макс тим часом досяг масивних залізних воріт фортеці. Створки були заблоковані важкими засувами із загартованої темної руди.

Наглядач не став витрачати час на підбір ключа. Він вогнав вістря Клинка Мовчання у щілину між створками й приклав до патинових візерунків свою сяючу долоню.

— ЗЛАМАТИ БЛОКУВАННЯ!

Срібне світло вибухнуло всередині замкового механізму. Древні засуви, викуті з порушенням Закону, розколювалися на шматки. З оглушливим гуркотом важкі залізні двері Цитаделі розчинилися всередину, відкриваючи шлях до Головного Двору.

Сцена 3. Головний Двір: Згарище Вівтаря

Всередині Цитаделі панувала зловісна, гнітюча атмосфера.

Головний подвір'я, де колись складали Присягу сотні нових Наглядачів, перетворилося на арену для кривавих ритуалів. Старовинні гранітні плити підлоги були розбиті й завалені брудним шлаком. У центрі подвір'я, де раніше стояв Равелінний Вівтар Закону, тепер зводилася потворна пирамида із запеченого магічного воску й кісток.