Епілог

ДАЙРЕН.
 

Я тримав цього ведмедя за шию. Закерій хрипів, останні краплі життя покидали його. Мені дісталося теж, здається зламана рука і декілька ребер. Та лють додавала мені сили. Варто було тільки згадати, що він хотів зробити, пелена падала на очі.

-Ми зрозуміли один одного?- гарчав йому я

-Так- ледве хрипить.

-Якщо побачу тебе біля неї- убʼю, без попередження.

Треба було лише сильніше стиснути шию, і хребці б розтрощилися. 
Я відпустив. Не знаю, як зміг це зробити. Той день, ще довго буде переслідувати мене в кошмарах. 
Йшов на зустріч з ним , в грудях було тривожне передчуття. Побачив охорону на дверях . «Стоп» билося в голові
«Дурман бажання» - коли почув ці слова, мало не збожеволів. Рвонувся задушити цю сволоту, але не зміг. Він знерухомив мене. Страх. Біль. Відчай. Я не переживу цього. На моїх очах візьме мою жінку. Я вбʼю його, вигризу серце зубами, та це вже нічого не змінить.  «Прощаю тебе»- прошепотів, вона ні в чому не винувата. Але як же боляче, сука. Просить його залишитися на самоті, не хоче, щоб я бачив. Я б і сам не хотів це бачити. Це зламає мене. 
Дивлюся як підіймається. Як трясеться її тіло, як бажання роздирає її. Я вбиватиму його жорстоко і повільно. 
Шок! Невіра!! Вона йде до мене! Це може означати лише одне - вона кохає мене. Вона кохає мене!!!! Я готовий був обернути світ від усвідомлення цього.

Підхопився, пута більше не тримали мене.

-Врятуй мене- ледве говорить.

О, так люба. Це я зможу. Гаркнув тому невдасі, щоб вийшов. І зайнявся лікуванням!

Коли побачив її звіра, очманів. Біла пантера. Чув про них, але думав що то лише легенда. «Не тікай» стало спусковим крючком. Цапнула мене за руку і побігла. Коли спіймав, довго не міг відірватися. Солодка, зваблива, чуттєва, моя! І неслухняна. 

Весілля вже за три дні. Абігель бурчала і пручалася. Та я був переконливий. Доводив їй необхідність кожної ночі, поки вона не здалася, й не сказала таке довгоочікуване «Так»

Ми сиділи з її батьком на ґанку. В руках дві склянки міцного напою.

-Ти ж розумієш як тобі пощастило? - спитав Кайлен.

-Так. 
-А те, що якщо образиш її , якщо я побачу її сльози- тобі не жити?

-Так.

-Якщо вона образить тебе, чи я побачу твої сльози- жартує він.- то я щиро зможу поспівчувати. Кому, як не мені це зрозуміти. 

—Скажіть мені. Ревнощі? З роками стане легше? 
-Гірше. Завжди знайдеться якась сволота, що дивитиметься на неї, пускаючи слину. Скажу тобі по секрету, я ненавиджу квіти. Думаю над тим, щоб впровадити закон, за яким в одні руки відпускатимуть лише один букет. Ці кошики після кожного балу, мене доконають. І не бояться ні мене, ні моєї посади.

Ця ідея мені сподобалась.Та є кращий варіант:

-Можна впровадити смертну кару якщо хтось дарує квіти чужій, одруженій жінці. 
-Можна- засміявся король,- та потім вислуховувати про свою нестерпність все життя я не наміриний .

 

АБІГЕЛЬ

Пишне весілля. Численні гості. Бездоганна сукня. Я пручалася цьому дню за для годиться. Я розуміла, що це той чоловік, з яким я хочу прожити все своє життя, народити дітей. 
Гості веселилися і святкували. Тільки Айрон, мій старший брат, сидів похнюплений.

-Що таке?- спитала я його.- невже такий сумний через парі, яке програв. Ніхто ж не виграв.

-Мама. Вона виграла.

Підняв на мене сповнені смутку очі.

-Хіба вона брала участь.

-Так, коли ви пішли, сказала, що за місяць ви одружитесь. 
-І ? Що на кону?

-Бажання. -простогнав.

-Ти хоч окреслив межі? 
-Ні. Це було так спокусливо. Здавалося безпрограшним варіантом. Ви ж ледь не вбили там один одного. Виграти у мами бажання. Ти ж уявляєш що це?

-Виграти у мами? Чи ти здурів? Вона не програла ще жодного разу. Вже ясно що вона хоче?

-Так. Не пізніше ніж за три місяці я маю представити наречену. 
Треба було бачити його обличчя. Люди на страту, мабуть, йдуть веселіше. Хто ж тобі винен? Грати з матінкою на бажання. Це ж треба мати розум на таке.

 —Нічого, впораєшся.- поцілувала його на прощання і побігла.

Мене чекає чоловік. Мій коханий чоловік.

———————————————————-

Дівчата, дякую всім, хто був зі мною під час написання цієї історії. Ваша підтримка була дуже важлива. Я починала з самою ідеєю, не маючи уяви як завершувати . Вдалося чи ні, вам судити. Ще раз дякую за увагу. І за кожне ваше сердечко)))