Глава 7
- Марина, - викликав секретаря,- підготуй наказ по звільнення працівників технічного відділу та скажи головному бухгалтеру, щоб підготувала документи про виплату вихідної допомоги.
- Добре, все виконаю.
- Катерино Андріївно, - Ліза влетіла до кабінету не постукавши,- вибачте, тут таке сталося!!
- Що там, Лізо, - зітхнула втомлено.
- Президент наказав підготувати наказ про звільнення наших працівників!!!
- Що?!!! – Катерина різко встала, крісло впало на підлогу, - що? Як він посмів?!!
Не довго думаючи, попрямувала до кабінету шефа. На зустріч піднялася його секретар
- Олександр Володимирович не приймає, вже кінець робочого часу, він збирається додому.
- Додому?! Я йому зроблю, проводжу до машини. Відсунула Марину в бік, Катя увірвалася до кабінету.
- Марина, щось трапилося? Олександр стояв біля столу і збирав папери до свого портфелю.
- Трапилося! – гнівно сказала Катерина, - трапилося. Він здивовано глянув на неї.
- Як ви можете звільняти моїх працівників, не порадившись зі мною?!
- Я ще раз вам нагадую, що поки я тут керую, всі рішення буду приймати сам.
- Я не дозволю, чуєте, - Катерина вже кричала, не дозволю вам. Двері в кабінет були приоткриті, Марина заглянула і спитала: Все добре, Олександр Володимирович.
- Так, Марино, йдіть додому.
Катерина гнівно на неї поглянула.
- Катерино Андріївно, робочий час вже закінчився, поговоримо завтра.
- Ні, ми поговоримо негайно, ви не можете так вчинити.
- Можу, можу, - Олександр говорив спокійно, але руки стиснув в кулаки. Він раптом захотів стиснути її плечі і встряхнути, щоб вона його почула.
- Так буде краще, грошей на нові запчастини у фірми не має, заказів теж, зрозумійте ви нарешті. Фірма ледь тримається на плаву.
- Можна знайти вихід, завжди є вихід, не звільняти же людей.
- Ще раз вам повторюю, поговоримо про це завтра, - оминув Катю і попрямував до ліфту.
- Ні, зараз, це дуже важливо, - Катерина пішла слідом.
Сперечаючись, вони підійшли до дверей ліфту. Зайшли. Ліфт трухнуло, світло блимнуло і Катерина опинилася в його руках. Підняла на Олександра очі і потонула в них. Його губи торкнулися її уст і вона відчула ніби блискавка пронизала її тіло. Вона руками охопила його за плечі, занурила праву руку у волосся, а іншою обійняла. Поцілунок був наче цнотливий, лише легке торкання вуст, лагідне тримання її щоки. Олександр ледь помітно торкнувся своїм язиком язика Катерини. ЇЇ наче хвилею накрило, ноги затремтіли, дихання збилося, повітря забракло. Він відчув її стан, притис її до стіни, цілуючи все глибше і глибше. Провів рукою ласкаво по плечі, торкнувся грудей і втратив голову. Забув, що вони знаходяться у ліфті, який з хвилини на хвилину зупиниться. Забув, що він хотів звільнити її. Час ніби зупинився, нічого навкруги не існувало, лише вона, її губи, її тіло, яке так охоче відкликалося на його пестощі. Різкий звук злякав їх і вони здригнулися. Катя злякано подивилася на шефа і з жахом зрозуміла, що прижата до стіни, його рука на спині, а інша на груді і піджак знаходиться десь в кутку. Він затуманеним зором дивився на неї і нічого не розумів. Вона різко штовхнула його, схопила піджак і швидко побігла до виходу з будівлі, не давши його й слова вимовити. Отямилася лише вдома. Довго стояла під струменями води, питаючись змити з себе спогади його губ на своїх вустах, таких ласкавих і ніжних рук. Довго крутилася у ліжку, поки сон не здолав.
Усіх вітаю з Великоднем. Мирного нам неба.