Катерина, побачивши його погляд, смутилася.
Дівчина поглянула здивовано, промовчала. Наступила німа пауза. Принесли їжу. Почали куштувати, кожен думав про своє.
Знову тиша. Катерина, смакуючи, нишком розглядала його. Він був гарний, впевнений у собі.
Катерина розповіла, що саме вона куштувала. Олександр слухав зацікавлено, розглядаючи її, ставлячи деякі запитання. Нарешті розмова набула невимушеності. Цікаво провівши обід, повернулися до своїх кабінетів.
Олександр сів за свій стіл і замислився. «А з нею приємно розмовляти, вона гарна, коли сміється, її блакитні очі так світяться. Так, стоп, ще інтрижок на роботі мені не вистачало!!! Хоча.. які її губи на смак?! Стоп, стоп, мене не туди занесло. Я ту не надовго, зроблю своє справу і додому»
Встав і підійшов до вікна. Дивився на місто, а думки його були далеко, в минулому.