Спроба бути щасливою

Глава 5

Катерина, побачивши його погляд, смутилася.

  • Вибачте  - промовила, опустила очі.
  • Нічого, гарний у вас сміх

Дівчина поглянула здивовано, промовчала. Наступила німа пауза. Принесли їжу. Почали куштувати, кожен думав про своє.

  • Смачно тут готують, - порушив тишу Олександр, - не очікував.
  • Так, - посміхнулася, - в цьому закладі дуже смачно готують.

Знову тиша. Катерина, смакуючи, нишком розглядала його. Він був гарний, впевнений у собі.

  • Я, коли є час, приходжу сюди обідати, вечеряти.
  • Так!? Які ще тут страви смачні? – йому дійсно було цікаво

Катерина розповіла, що саме вона куштувала. Олександр слухав зацікавлено, розглядаючи її, ставлячи деякі запитання. Нарешті розмова  набула невимушеності. Цікаво провівши обід, повернулися до своїх кабінетів.

Олександр сів за свій стіл і замислився. «А з нею приємно розмовляти, вона гарна,  коли сміється, її блакитні очі так світяться. Так, стоп, ще інтрижок на роботі мені не вистачало!!! Хоча.. які її губи на смак?! Стоп, стоп, мене не туди занесло. Я ту не надовго, зроблю своє справу і додому»

Встав і підійшов до вікна. Дивився на місто, а думки його були далеко, в минулому.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше