Спроба бути щасливою

Катерина

- Все, досить,- сказала голосно,- треба працювати.

Через тиждень потрібно відправити велику партію комп'ютерів в магазини мережі Фокстрот. Треба подивитися чи все готове. Виявилося, що не вистачало 3 ноутбуків (не готові жорсткі диски). Згадала, що дала Олегу і Марку вихідний.

- Лізо, принесіть мені будь ласка кави і зателефонуйте хлопцям хай виходять завтра на роботу.

- Хорошо.

Катя взяла каву і повернулася до вікна. Дивилася вдалечінь, не думаючи. Допила каву.

- Лізо, я від’їду ненадовго. Якщо буду потрібна, зателефонуєш.

- Добре.

 

Катерина вирішила відвідати Володимира у лікарні. Він був у тяжкому стані, не приходив до тями. Катя сіла біля ліжка хворого. Взяла його за руку.

- Я не знаю, що робити, не знаю. Боюся, що це наше останнє замовлення і компанії, вашої компанії вже не буде. Що мені робити ?! З надією подивилася на зморщене, таке рідне, лице хворого.

Зайшов лікар. Катя звернулася до нього:

- Є покращення?

- Ні, хворий стабільно важкий.

- Коли він прийде до тями?

- Може сьогодні, може завтра, а може ніколи, важко сказати. 

- Дякую, лікарю.

Лікар вийшов.

  • Як ви мені зараз потрібні,- промовила, торкнулася руки хворого,- дуже потрібні.

Лагідно доторкнулася до обличчя Володимира і вийшла з палати. 

Вийшла з лікарні. Зупинилася. Поглянула на годинник і зателефонувала Лізі.

  • Як справи?
  • Я збираюся додому, всі уже пішли. Може мені залишитися?
  • Ні, Лідо, до завтра.
  • До побачення.

Додому їхати не хотілося. Зайшла в кафетерій, взяла собі кави та сандвічів та поїхала на роботу.

  • Добрий вечір, Катерино Андріївно, щось забули? – спитав охоронець при вході.
  • Добрий вечір, Миколай Леонідович, я трохи попрацюю.
  • Добре.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше