- Все, досить,- сказала голосно,- треба працювати.
Через тиждень потрібно відправити велику партію комп'ютерів в магазини мережі Фокстрот. Треба подивитися чи все готове. Виявилося, що не вистачало 3 ноутбуків (не готові жорсткі диски). Згадала, що дала Олегу і Марку вихідний.
- Лізо, принесіть мені будь ласка кави і зателефонуйте хлопцям хай виходять завтра на роботу.
- Хорошо.
Катя взяла каву і повернулася до вікна. Дивилася вдалечінь, не думаючи. Допила каву.
- Лізо, я від’їду ненадовго. Якщо буду потрібна, зателефонуєш.
- Добре.
Катерина вирішила відвідати Володимира у лікарні. Він був у тяжкому стані, не приходив до тями. Катя сіла біля ліжка хворого. Взяла його за руку.
- Я не знаю, що робити, не знаю. Боюся, що це наше останнє замовлення і компанії, вашої компанії вже не буде. Що мені робити ?! З надією подивилася на зморщене, таке рідне, лице хворого.
Зайшов лікар. Катя звернулася до нього:
- Є покращення?
- Ні, хворий стабільно важкий.
- Коли він прийде до тями?
- Може сьогодні, може завтра, а може ніколи, важко сказати.
- Дякую, лікарю.
Лікар вийшов.
Лагідно доторкнулася до обличчя Володимира і вийшла з палати.
Вийшла з лікарні. Зупинилася. Поглянула на годинник і зателефонувала Лізі.
Додому їхати не хотілося. Зайшла в кафетерій, взяла собі кави та сандвічів та поїхала на роботу.