Замість передмови

Жодну з частин цієї книги не можна копіювати, перекладати або відтворювати у будь-якій формі без письмового дозволу автора.

Аліна йшла з чергового невдалого першого побачення. Починався дрібний весняний дощик. Довелося відкрити парасольку, щоб не замочити модної зачіски, зробленої зранку в салоні краси. Вечоріло. Лише світло поодиноких вуличних ліхтарів підказувало, де потрібно обійти калюжу. Від надмірної вологості повітря ідеальний макіяж виглядав тепер зовсім не естетично. Настрій відповідав погоді і хотілося, щоб цей день нарешті закінчився.

Відчинивши двері своєї однокімнатної квартири, Аліна з порогу почула обурливе м’явкотіння – це її зустрічала голодна кішка Муся.

– Я ж тобі насипала повну тарілку корму, коли з дому виходила!

– Мяу, – незадоволено відповіла та, і пішла на кухню за черговою порцією, не чекаючи, доки хазяйка переодягнеться.

Задовільнивши базову потребу своєї пухнастої співмешканки, Аліна почимчикувала до ванної кімнати. Хотілося пошвидше змити з себе спогади про невдале побачення.

Олег, 34-річний фінансист із власним житлом та чіткою життєвою позицією у житті, відразу сподобався Аліні під час обміну повідомленнями на сайті знайомств. Симпатичний, забезпечений, займається спортом. Чим не ідеальна кандидатура для майбутніх стосунків? Так, принаймні, думала дівчина, поки вони не зустрілися наживо.

Чоловік, зовнішність якого лише віддалено нагадувала фото його профілю, виявився не таким вже і цікавим у реальному житті. Він одразу ж замовив пляшку вина, більша частина якого була ним самим і випита. Замовляв він багато, їв теж. Аліна ж цілий вечір їла курячу грудку із грецьким салатом. Їхня розмова зводилася до Олегового вихваляння непомірними статками та постійною боротьбою з падкими на його гроші жінками. В кінці вечері він запропонував поділити рахунок навпіл, чим остаточно шокував дівчину. Виклавши чималеньку суму за те, чого вона навіть не посмакувала, вона зрозуміла, що грошей на таксі немає і додому доведеться йти пішки. Настрій було остаточно зіпсовано, а побачення хотілося якнайшвидше завершити. Але Олег і не збирався закінчувати цей «романтичний вечір» на такій «чудовій» ноті, а тому почав напрошуватися до Аліни в гості. Зіславшись на головний біль та ранній підйом, дівчина швидко розпрощалася з цим «горе-олігархом» і поспішила додому.

Тепер вона стояла у душі під струменями води і намагалася зрозуміти: чому саме їй щастить на таких персонажів? Чому вона не може відразу зрозуміти, де людина – справжня, а де – віртуальний вдало створений образ? Але їй і раніше чомусь не щастило з чоловіками. Усі її стосунки, включаючи невдалий короткий шлюб три роки тому, закінчувалися фіаско.

Аліна вимкнула душ, закуталася у халат і підійшла до запітнілого дзеркала. Вона протерла його рушником і почала вдивлятися у своє відображення. Перед нею стояла молода 30-річна дівчина, з білявим кучерявим волоссям та блакитними очима. Кілька зайвих кілограмів, які вона встигла набрати за зиму зовсім не псували її зовнішності. Густі від природи вії завжди були предметом Аліниної гордості та численних компліментів її залицяльників. Щира та ніжна усмішка також приваблювала до неї погляди представників протилежної статі.

– То що ж зі мною не так? – запитала вона у свого відображення. – Чому мені так не щастить в особистому житті? Я молода, красива, успішна, маю гарну роботу та власне житло. І разом з тим мені вже тридцять. Ні чоловіка, ні дітей, ні родини, з якою можна було б розділити радість та сум кожного дня. Одна Муся у мене є. Що скажеш, Мусю? Треба нам чоловіка?

Кішка, яка зайшла в ванну кімнату у той час, як Аліна критично розглядала своє відображення у дзеркалі, неохоче м’явкнула і потерлася головою об ногу своєї хазяйки.

– Думаєш, що не треба, га? – дівчина злегка підштовхнула Мусю до виходу з ванної кімнати і зачинила за нею двері.

– А ти що думаєш? – звернулася вона до свого відображення у дзеркалі.

– Думаю, що тобі варто вже перестати скиглити! – раптом відповіло відображення.

Від несподіванки, Аліна на мить втратила координацію і  ледь не впала на слизьку вологу підлогу, вчасно схопившись за умивальник.

– Це мені що сниться? Чи це вино таке міцне було? Я ж ніби і бокалу не випила…

– Не спиш ти, не спиш… Та і скільки ти там випила? Твій кавалер пив за вас двох, – продовжувало відображення.

– То хто???  – Аліна з острахом вдивлялася у дзеркало.

– Як хто? Я – це ти. Вірніше, твоє внутрішнє «Я».

– Але цього не може бути… Як ти можеш розмовляти?

– Ти ж часто розмовляєш сама з собою, чого ж дивуєшся?!

– Просто не кожен день твоє відображення тобі відповідає…

– Слухай, я тут не просто так тобі відповіла. Набридло спостерігати щодня за твоїм самоаналізом. Так нічого не вийде! Тобі потрібно повернутися назад і побачити на власні очі, що йшло не так у кожних із твоїх стосунків. А так як їх було вдосталь, а часу у нас не так багато, тож не гаятимемо його на пусті балачки!

– Що ти маєш на увазі?

– Краще я тобі покажу, – і відображення приклало руку з того боку дзеркала, – ну ж, сміливіше, доторкнись до моєї долоні.