Основна частина

Справа про розкриття злочину століття або  про те таємне, що рано чи пізно повинно було стати явним.

                     Пора відкрити очі на те якою справді була війна.

Мова йтиме про величезну грандіозну комбінацію, навіть можна сказати аферу, одного із найвідоміших диктаторів сучасності Й. Сталіна і його близького оточення в керівництві радянської держави. Мова про  гігантську операцію та  про загадку, яка залишилась нерозгаданою за життя кремлівських вождів сталінського періоду і залишається такою по цей день. Мова про таємницю, до якої не добрався  і не розкрив поки, що жоден із істориків.

Про початок війни 1941-1945 років, яку  звично ще називають колишні радянські люди Великою Вітчизняною війною, в світі написано значну кількість книг, опубліковано багато спогадів, мемуарів. Радянська історія близько 50 років твердила всім – від школярів до вчених і на весь світ, що початок війни був програний та був таким невдалим тому, що гітлерівці віроломно, несподівано, без оголошення війни напали на СРСР. Всім вбивали в голову те, що Радянський Союз  не був готовим до війни, та не чекав війни з боку Німеччини, оскільки підписав з нею мирний договір, виправдовувалися, що німці були краще озброєними для ведення війни ніж СРСР, що німецька армія була більшою по чисельності за радянську армію, що Сталін та його команда перелякалися нападу німців та в паніці не змогли в початковому періоді війни організувати надійну оборону.

Все це нісенітниця.

Напад гітлерівців не був для Радянського Союзу несподіванкою.  СРСР готувався та був готовий до війни набагато краще, ніж гітлерівська Німеччина. Про день початку війни Сталін та його команда добре знали. Командування Червоної армії було добре організованим і хоча й допускало помилки, в основному, виконувало поставлені перед ним завдання. Існує багато доказів того, що Сталін не боявся Гітлера та його армії, що він знав про свою значну військову перевагу та поставив Гітлера в такі умови, при яких у нього не було іншого виходу, як напасти на СРСР.

Одним із перших, хто написав про реальну готовність Радянського союзу до війни треба назвати Віктора Суворова, котрий кинув виклик радянській пропаганді і її послідовникам, зумів довести наявність військової переваги СРСР над фашистською Німеччиною ще до початку війни між ними.

Проте В.Суворов прийшов, на мій погляд, до хибних висновків, вважаючи, що Сталін програв початок війни через те, що він безоглядно і необачно готувався до нападу на гітлерівців та втратив момент початку їх вторгнення на території Радянського Союзу.

В дійсності, задля захоплення Європи, Сталін запланував спеціальний відступ, заздалегідь прирікаючи радянський народ на величезні жертви. І такому, здавалося б неможливому, висновку свідчать незаперечні докази.

Із мемуарів багатьох радянських офіцерів та генералів і особливо головних  радянських воєначальників, Маршалів Радянського Союзу Г.Жукова, О.Василевського, К. Мерецкова,  які по черзі, перед війною і на початку війни з фашистською Німеччиною займали посади Начальника Генерального штабу збройних сил СРСР видно і підтверджується те, як насправді готувався та був готовий Радянський Союз до війни, те, коли в Кремлі стало відомо про день початку війни, які були плани радянського керівництва на війну.

Я беру цих начальників, маршалів та генералів, а також багатьох учасників війни у свідки по цій справі.

Крім того, саме висвітлення справжньої картини початку війни устами та руками вказаних радянських військових командувачів та начальників позбавлятиме  сьогоднішніх прихильників сталінізму головних аргументів захисту Сталіна та його оточення. Якщо не вірити радянським командирам, генералам чи Начальникам Генерального штабу, то кому тоді вірити, хто тоді може знати справжню інформацію про те, як СРСР вступив у війну? Хто, як не ці люди повинні мати доступ до секретів кремлівської кухні?    

Розгляд доказів сталінського злочину слід почати з того, як і наскільки був готовий Радянський Союз до війни, тому що, виходячи зі знань про таку готовність, зі знань про значну перевагу Червоної Армії над гітлерівцями, в Кремлі складались плани на війну.

      Про те, як Радянський Союз готувався та був готовий до війни з фашистською Німеччиною.

Ось яку порівняльну картину готовності до війни та до окремих бойових операцій можна скласти за матеріалами спогадів Маршала Радянського Союзу Г. Жукова ( тут і дальше за книгою Г.Жукова «Спогади і роздуми»), який як ніхто інший повинен був знати  всі показники по військовій силі своєї держави.

Згідно приведеного в спогадах  Г. Жукова запису засідання військових місій СРСР, Англії, Франції від 15 серпня 1939 року командарм Шапошников на прохання вказаних військових місій виклав для них план розгортання збройних сил СРСР на його західних кордонах.

Нібито проти агресії в Європі Червона Армія в Європейській частині СРСР готова була розгорнути і виставити на фронт 120 піхотних дивізій, 16 кавалерійських дивізій, 5000 важких гармат, 9-10 тисяч танків, 5-5,5 тисяч бойових літаків (без допоміжної авіації), тобто бомбардувальників і винищувачів. В записі вказувалось, що 80 %  літаків відносились до  сучасної , на той час, авіації. До наведеного числа дивізій не входили військові частини укріплених районів, частини протиповітряної оборони, запасні частини і частини тилу. Одна дивізія складалася тоді з 19 тисяч солдат.

Звертаю увагу, що мова йде не про всю армію Країни Рад, не про всі її збройні сили, а лише про ті сили, які СРСР був готовий виставити для спільної операції з Англією і Францією в Європі. Але навіть ці сили були ще в 1939 році набагато більше тих, з якими Гітлер напав на Радянський Союз в 1941 році.