2

Одного вечора я безцільно листав сторінки в інтернеті, намагаючись чимось зайняти час перед сном. Раптом на екрані мого монітора з’явився яскравий банер. Це була реклама сайту знайомств LovePlanet, яка обіцяла легкий флірт та нові знайомства.

Відверто кажучи, від нудьги та повного неробства я вирішив зайти туди. Створення профілю не забрало багато часу. Я виклав кілька вдалих, на мою думку, світлин і додав короткий опис про себе. До деталей не вдавався, зазначивши лише, що люблю читати, фотографувати та колекціонувати старовинні статуетки. Жодного слова про їх вміст, звісно!

Я не очікував нічого особливого, проте, коли знову зайшов на сайт за кілька днів, мій екран буквально вибухнув від сповіщень. У скриньці висіло з десяток повідомлень від різних жінок. Зацікавлений такою увагою до моєї персони, я почав читати, що ж вони мені там понаписували, а потім і зайшов на їхні профілі.

Анкети виявилися однаковішими одна за одну: сопливі цитати з жіночих пабліків, купа помилок і одні й ті ж пози на світлинах. А ще ось ці перли, типу: “Шукаю принца”, “Я справжня й загадкова”, “Люблю шопінг та каву”... Коли я прочитав в однієї жінки про її “пристрасть до в’язання та глибоких розмов”, мене аж пересмикнуло. Все це було настільки нудно й передбачувано, що я вже хотів закрити сайт.

Але одна анкета все ж змусила мене затримати погляд. Її звали Надія. 26 років. На світлині була симпатична дівчина з класною посмішкою та сміливим поглядом. Ніяких штучних фотосесій. Жодних позувань перед камерою. Тільки кілька фото з гірських вершин, у шоломі біля бурхливої річки та перед стрибком з парашутом.

Опис це тільки підтверджував. Надія виявилася фанаткою екстриму, спорту і активного способу життя. У свої двадцять шість вона вже встигла об’їздити з два десятки країн, де постійно шукала небезпечні пригоди. Вона шукала того, хто витримає її божевільний темп.

У ній взагалі не було типової жіночої банальності, яка мене вже починала бісити. Від неї просто віяло нестримною жагою до життя та невичерпною енергією. І я одразу подумав: зламати таку впевнену в собі, підкорити її й змусити грати за моїми правилами – це буде справді цікаво. 

Я вирішив не чекати й одразу написав їй короткий, але влучний комплімент, що її фото з гірської річки виглядає значно живішим за сотні фотосесій у бутафорних студіях.

Вона відповіла не одразу. Минув майже тиждень, перш ніж на моєму екрані з’явилося від неї нове сповіщення.

Надія вибачилася за таку довгу затримку й пояснила, що тільки-но повернулася з Бразилії, де весь цей час сплавлялася по Амазонці без нормального зв’язку та доступу до інтернету. Така відповідь лише підтвердила мої перші враження про неї: вона справді жила цим божевільним ритмом, поки інші жінки чекали “глибоких розмов” зі своїм майбутнім “принцом”.