11

Після того випадку в студії між нами пролягла якась невидима межа. Камелія пішла, так і не дочекавшись від мене звичних ласкавих слів, а я лишився сам на сам зі своїм огидним розчаруванням. Проте на наступну зустріч вона прийшла зовсім іншою. Від її колишньої сумирності, грайливості чи ніжності не залишилося й сліду. Вона зайшла до студії, повільно зняла пальто й, навіть не привітавшись, одразу підійшла до столу. Дістала зі своєї сумочки пачку цигарок, звідти одну, підпалила, повільно затягнулася й подивилася на мене з викликом. 

– Що ж, Валентине... Мені здається, ми вже пройшли той етап, коли варто бавитися в натяки, – мовила вона, випускаючи в напівтемряву приміщення тонку цівку диму. – Ти знаєш, що мені потрібен правильний поштовх у кар’єрі. І ти мені в цьому допоможеш.

– Допоможу? – я злегка підняв брови, вдавано здивовано розвівши руками. – Камелію, я ж усього-на-всього скромний фотограф. Як саме ти уявляєш собі цей “поштовх”?

Вона роздратовано пирхнула, кинувши на мене погляд, сповнений зверхності та презирства до мого удаваного невігластва.

– Не треба грати зі мною в дурника, Валентине, – вона випустила густу хмару диму мені просто в обличчя. – Ти постійно хвалився своїми зв’язками з модними столичними журналами та глянцями. Ти ж чудово знаєш, кому і які мої знімки треба показати! Оголені, портретні – байдуже. Зроби так, щоб мене помітили ті, хто вирішує долі. Ти ж маєш важелі впливу, от і використай їх.

– Значить, ось як ти це бачиш... – тихо мовив я, витримуючи її вимогливий погляд.

– Саме так, – куди й поділася її скромність. – Ти отримав від мене все, що хотів: моє тіло, мою душу, мою відвертість. Я була твоєю музою, а тепер ти зробиш мене зіркою. Це звичайна угода, маестро. Мені потрібні конкретні імена, контакти й поїздка до Києва на наступному тижні.

Я з гидливим подивом спостерігав, як легко й безцеремонно вона скинула маску витонченої акторки, викриваючи свою меркантильну сутність. То виявляється, вона ніколи й не бачила в мені митця. Я був для неї лише черговою сходинкою, банальним інструментом для просування власної кар’єри. Постіль в обмін на ролі. Один “маестро” замість іншого, аби тільки відчути себе музою.

Я повільно зробив крок уперед, м’яко торкнувся пальцями її підборіддя й ледь помітно посміхнувся, приховуючи гнів, що закипав у мені.

– Ти абсолютно права, Камеліє, – прошепотів я. – Твій талант не повинен марнуватися на периферії. Не хвилюйся. Я влаштую для тебе проби. Познайомлю з ким потрібно. Ти заслуговуєш на все. І навіть більше…