Оскільки... наші люди забули, наскільки буває складним і водночас багатогранним людське життя, я просто забов'язана написати про одну дівчинку - Анісію. На її прикладі, доведу, що навіть найскладніша доля може стати цікавою. Можливо, ця книга відгукнеться і я буду дуже рада якщо комусь допоможу.
Отож, починалося все з подружжя «Чорнописів», вони воз'єдналися в доволі непрості часи, в роки, коли радянська влада вела свою політику і намагалася загарбувати людей, вбити в в українцях їхню жагу до життя, до вольності, до правди.
Глава подружжя - Валерій Чорнопис був журналістом «Харківського вісника» - ця робота не приносила йому належних статків, проте, здається, була єдиною розрядкою в його житті. Цей чоловік був схильний до пияцтва, через що... його не раз кодували, мав схильність до депресивних станів... та звісно, якою людиною можна бути в похмурому Харкові тих часів?!
Його дружина- Марина Чорнопис... була вчителькою української мови та літератури - шляхетна, строга, з патріотичним нахилом дівчина, не раз вела відверті промови на тему: «Української гідності»
Вона була перфекціоністкою, все в її житті було ідеально, починаючи з почерку :рівненького, помірно великого, де кожна буква була виведена до ідеалу,... і закінчуючи сімейними відносинами, які вона так старанно намагалася ідеалізувати. Проте, на жаль... чи може на щастя, їй це не вдалося.
Згодом, у них народилася дівчинка, яку мати, як вчителька, вирішила назвати «Анісією», ця на перший погляд, гарненька істота - повністю повторювала татів характер, вже змалечку.. вона була відвертою, прямолінійною, щедрою на компліменти дівчинкою, проте, щось було і від мами... непосидючість! Вона могла рознести всю квартиру за якихось півгодини, якщо цього захотіла б.
«Мамина гордість» - як часто її кликав Валерій .
Щодо зовнішності: у неї були глибокі, янтарні татові очі, і пшеничне волосся, як у мами, тоненькі, як ниточки брівки рівненько і симетрично складалися на бліденькому личкові, одним словом, хлопці бігали за нею ще з садочка