Вміння робити гроші, саме робити, а не заробляти, то є великий талант, яким ще треба вміло скористатися. Таких часто називають шахраями, але це не вірно, бо аферист не обдурює, він створює такі умови і такі обставини, що людина сама погоджується на співпрацю. Головне, мати добре підвішений язик і вміння переконати. Вмовити можна навіть камінь, якщо в нього гроші є, то й він пересунеться. А коли до всього є талант -- розкрутити людину, розговорити її, стати психологом з навичками гіпнозу, ясна річ, не задарма.
Ніна мала талант робити гроші. Не завжди чесним шляхом, але гроші мали належати їй, навіть, якщо вони чужі.
-- Ти бачила, там гроші збирають, -- запитала мене знайома.
-- Навіщо?
-- Ніна збирає на лікування від раку своїй племінниці.
-- Ні ще не бачила, і дають?
-- Так, хто скільки може. Я ще не отримала платню, то багато не дала.
-- Йду подивитися.
Я підійшла до скриньки і почала читати прикріплений на ній аркуш паперу.
-- Оце так новина, Ніна знову в бізнес вдарилася, -- почулося позаду мене.
Дві жінки стояли і теж читали написане.
-- Та немає в неї ніякої племінниці. Я всю її родину знаю, ми живемо поруч.
-- Не може бути такого, як так можна людей дурити, -- заперечила інша.
-- А в неї все може бути, вона й не на таке здатна. Ще та штучка, обведе навколо пальця, а ти будеш щаслива, що з нею познайомилася. Там ще бабця такої вроди була, вміла на добре й на зле допомогти, довго не могла померти, мусіли дах зривати.
-- Ти якісь такі страхи розказуєш, що аж лячно. Та як таке може бути, -- здивувалася жінка.
-- А ти ось в неї й запитай, най про бабцю розповість. Ніна, а це яка з твоїх племінниць така хвора, дай мені згадати, щось не згадаю нікого, -- голосно говорила жінка.
Я повернулася й побачила жінку, що стояла віддалік і спостерігала за своєю скринькою. Середнього зросту, з розкішним каштановим волоссям, що легко збігало по плечах і закінчувало свій шлях трохи вище талії. Симпатична з темними пронизливими очима, що вивчали і зосереджено спостерігали за всім і всіма. Вона робила спробу не звертати увагу на жінку, що зверталася до неї, але їй не вдалося. Люди почали дослухатися до їхньої розмови і Ніна підійшла до скриньки, щоб забрати її.
-- Чого ти репетуєш? Приніс тебе дідько. То місяцями не виходить, а це чорт надніс. Йди, де йшла. Знає вона моїх всіх. Якраз, не вгадала, маю племінницю, про яку ти не знаєш, -- шипіла тихенько Ніна.
-- Ага, не виходила, а це прийшла, гроші тобі принесла, що вже не збираєш? -- не вгавала жінка.
Ніна загребла скриньку і повернулася до виходу. Якийсь час ще було видно її каштанове волосся і довгу спідницю, що прикривала ноги до щиколотки. Якраз надійшла людська хвиля, щойно з автобусу і Ніна загубилася в натовпі. Деякі цікаві зупинилися і обговорювали випадок:
-- От і давай після цього комусь гроші. Який сором. Нічого святого.
Мало помалу люди розійшлися, бо сюди приходили передати передачу або отримати, купити чи обміняти книги, пошукати роботу, поспілкуватися одна з одною, словом, кожний мав свої справи. Взимку збиралися в якомусь парку, а влітку спішили до моря.
Якогось дня до нас в парк прийшла Ніна, де ми з нею познайомилися. Ніна запрошувала жінок записатися в організовану нею агенцію знайомств. Принесла анкети, заразом і квитанції на початковий внесок. Вона захоплено розповідала про чоловіків, які просто закохані в українських жінок і вже у снах бачать свою обраницю.
-- Звичайно, що чоловіки є різні, в них різні інтереси й смаки, але всіх об’єднує одне бажання -- знайти свою половинку, своє кохання, свою єдину й неповторну. Якраз таких чоловіків з серйозними намірами ми відбираємо й знаходимо їм пару. Я пропоную бажаючим познайомитися з нашими умовами і заповнити анкету, та оплатити свій перший внесок, єдиний, бо решту грошей ми беремо з чоловіків, вони платять за обох.
Ніна так яскраво та мальовничо все те розповідала, так переконливо пересипала фактами та прикладами, що мені самій захотілося знайти того єдиного й неповторного принца. Жінки слухали й кивали головами, а коли почули, що чоловіки платять подвійну ціну, аж в долоні заляскали.
-- Оце правильно, вони повинні платити, а чому ні, справедливо…
Ніна схвально підтримала їх:
-- Та звичайно, ми ж сюди приїхали заробляти, то які наші гроші в порівнянні з їхніми. В кожної є сім’я, маємо де гроші подіти, усіх дірок не залатаєш.
Жіночки радісно й легко заповнювали свої дані, платили по десять євро і отримували квитанцію. Ніна пообіцяла всім дзвонити при першій же можливості, тільки но на обрії забовваніє жаданий претендент.
-- Як думаєте, подзвонить? -- з сумнівом промовила одна.
-- Та чом ні. Звичайно. Знаєте скільки їх є, що хочуть познайомитися, а ось через службу знайомств і знаходять. Ось моя знайома…
-- А ось моя подруга… -- розмови перейшли на іншу тему і Ніну забули. Вже не так було шкода тих десяти євро, бо хто знає може й справді… Кажуть: під лежачий камінь вода не біжить. Кожна в душі сподівалася на успішне вирішення своєї справи, адже надія помирає останньою.
#2362 в Жіночий роман
#4032 в Різне
гроші не пахнуть, вміння робити гроші, аферистка та пройдисвітка
Відредаговано: 03.07.2020