Розділ 24.1

Повернення до маєтку минуло наче в тумані. Після моїх слів у броньовику Каель трохи заспокоївся. Його жорстока, випалююча ревність не зникла повністю, але трансформувалася в густе, темне задоволення. Його демон отримав те, чого жадав: мою добровільну згоду. Тепер він дивився на мене не як на непокірну полонянку, а як на свій найцінніший, законний трофей.

Щойно ми переступили поріг його резиденції, він встановив нові правила. Жорсткі, але з ілюзією свободи.

— Ти можеш вільно пересуватися маєтком, Айро, — сказав він, зупинившись біля підніжжя мармурових сходів. Його пальці звично, але тепер майже ніжно торкнулися металу мого чокера. — Сад, бібліотека, тренувальні зали. Моя охорона — це твоя охорона. Але за межі резиденції без мене ти не вийдеш.

Він чекав протесту. Бунту. Але я лише покірно схилила голову, сховавши за опущеними віями холодний розрахунок.

— Як скажеш, Каелю.

Ця раптова покірність подіяла на нього. Його демон буквально муркотів від того, що мій непоступливий характер нарешті підкорився його волі. Я не намагалася втекти, не влаштовувала істерик. І це спрацювало: золота клітка стала ширшою, а пильність його охорони — не такою відвертою.

Та насправді мій розум працював без упину. Мені потрібно було знайти спосіб зв'язатися з матір'ю. Без відома Каеля. Без привернення уваги каранів. Але як це зробити, коли ти відрізана від зовнішнього світу, а за стінами маєтку розгортається справжній хаос?

Чутки просочувалися навіть крізь товсті стіни резиденції Другого. Слуги перешіптувалися в коридорах, охоронці нервово перевіряли зброю. Безкрай ставав активнішим. Подейкували, що порожнеча змінила тактику — вона більше не просто мляво билася об бар'єри, вона стала більш агресивною, цілеспрямованою. Куполи на околицях почали слабшати, і це викликало паніку навіть серед затьмареної еліти.

Я сиділа у величезній бібліотеці, безцільно гортаючи сторінки якогось фоліанта з історії Коаліції, коли двері безшумно відчинилися.

На порозі з'явився Істен. У своєму незмінному бездоганному чорному костюмі, з посрібленими скронями та проникливими сріблястими очима, він, як і завжди, випромінював строгість і приховану зверхність.

Він підійшов до столу, ідеально вивіреним рухом поставивши переді мною тацю з чашкою гарячого чаю.

— Ваш чай, — промовив він своїм рівним, стриманим тоном, хоча в його погляді, як і раніше, читалося засудження. — Сподіваюся, після вашої вчорашньої поїздки Безкраєм ви ретельно змили з себе той мерзотний запах, перш ніж торкатися книг хазяїна.

Я відклала фоліант і повільно відкинулася на спинку крісла, натягнувши на обличчя найсолодшу усмішку.

— Я теж рада вас бачити, Істене. Ваша гостинність незмінно зігріває. Але я тут подумала... можливо, вам варто змінити тон? 

Він ледь помітно смикнув бровою, але спину тримав рівно.

— Мій обов'язок — служити хазяїну. А статуси його... захоплень змінюються надто швидко, щоб я встигав до них емоційно прив'язуватися.

— О, але ж я прийняла мітку, — я виразно торкнулася шиї. — І оскільки я планую затриматися тут надовго, мені потрібно знати стандарти вищого суспільства. Щоб, так би мовити, не ганьбити Другого своєю "наївністю", про яку ви колись згадували.

Істен склав руки за спиною. Його недовіра була відчутною. Він, як магічно обдарована людина, що добровільно служить затьмареним, чудово вловлював нюанси чужої поведінки.

— Що саме ви бажаєте знати?

— На кого мені рівнятися? — я подивилася йому прямо в очі, намагаючись, щоб голос звучав максимально безтурботно. — Наприклад... фаворитка Першого. Я бачила її лише здалеку під час рейду. Хто вона? Як їй вдається утримувати увагу найсильнішого затьмареного стільки часу?

Істен завмер. Здавалося, сама згадка про жінку Першого змусила його внутрішньо підібратися, наче перед нападом.

— Фаворитка Верховного — не та тема, яку заведено обговорювати за чаєм, — сухо відрізав він.

— Істене, — я зітхнула, майстерно граючи роль розчарованої дівчини. — Ви мій єдиний співрозмовник у цьому величезному маєтку. Невже ви не втамуєте мою цікавість? Я ж повинна розуміти, як поводяться жінки її рівня. Звідки вона взагалі взялася?