Глава 24

Сюрприз справді вдався, а ще більше усі зраділи, коли вони повідомили про її вагітність, їх батьки дуже раділи, що в них нарешті будуть довгоочікувані онуки. Вона також раділа, що на весіллі сестри буде ще не надто товстою і влізе у її сукню, тому що в неї ще не великий строк.

Їх вмовили провести ще декілька днів з рідними, особливо зважаючи на те, що подальших планів в них не було. Хан і Лея вносили трішки хаосу, радіючи стільком людям, які їх балують їжею та ласкою, але всі дні були сповнені радості.

Гуляючи парком тільки удвох вперше за декілька днів, Кіра та Кирило обговорили їх подальші плани, адже якщо вони і були дуже раді, що стануть батьками, але вони ще не планували цього, а поява дитини змінить усе, тому треба спланувати їх подальші дії. Для них це не було складно, адже це приємні зміни.

Повертаючись додому, їй здалося, що хтось спостерігає за ними, вона обернулася, але нікого не побачила. Мабуть здалося.

Її мати вже приготувала дуже смачний домашній обід. До цього легко звикнути і не захочеться повертатися. Мрійливо подумала Кіра.

Після обіду мати показувала їм які дитячі речі збереглися від Оксани та Кіри і якщо буде дівчинка деякі речі пропонувала для них. У Кіри на очі виступили сльози від цього милого жесту.

Тут так добре, але треба повертатися додому. Треба сходити до лікаря і встати на облік.

-

Коли вони повернулися додому, її здивував великий пакунок, вона навіть трохи злякалася і подумала подзвонити у поліцію, раптом це вибухівка. Кирило заспокоїв її, це був його сюрприз. Він замовив дитяче ліжечко, але не очікував, що воно так швидко прибуде.

- Це так мило, аж не терпиться побачити.

- Спочатку треба зібрати.

- Так хутчіш. – Розсміялася Кіра і швидко побігла у будинок.

Кирило взяв пакунок і зачинив двері.

Ліжечко було біле, до нього були кольорові блакитні та рожеві вставки, оформлено мереживом, також зі спеціальною підставкою щоб ліжечко не розхитувалось. Воно таке миле і це такий гарний жест.

- О, тільки не плач, люба.

- Це я від щастя, мене це дуже зворушило.

- Йди до мене.

Вона підійшла, він її обійняв та поцілував у лоба.

- Приготуйся люба, я ще не один сюрприз тобі зроблю, але ти тільки не плач, бо ти варта щастя та любові.

- Дякую, я дійсно щаслива як ніколи, не дивлячись ні на що і щаслива я завдяки тобі.

Він нахилився та поцілував її у губи, спочатку ніжно, а потім пристрасно. Собаки почали обнюхувати новий предмет меблів. Перервавши поцілунок, Кирило мовив:

- Доки Хан та Лея не прийняли ліжечко за свою іграшку, треба встановити його. Де розташуємо?

- Авжеж у нашій спальні, а згодом переробимо кімнату біля на дитячу.

- Ти читаєш мої думки, люба.

Ще раз її поцілувавши, він узяв ліжечко та його складові і піднявся на гору. Кіра тим часом вивела собак на задній двір, щоб вони їм не заважали.

Зачинивши двері, Кіра вирішила приготувати вечерю, поки Кирило все встановлює та наводить порядок. Поставивши у каструлі воду, вона почула якийсь шум, не звернувши на це уваги, Кіра дістала спагеті з верхнього ящика. На наступному тижні вже весілля Оксани та Тараса, мабуть варто ще раз поміряти сукню, раптом я вже трохи набрала ваги та не влізу у сукню чи вона мене негарно обтягне.

У двері подзвонили. Подивившись на годинник, вона подумала, що це хтось із сусідів. Зробивши вогонь менше, вона з відкритою пачкою пішла відчинити. Дивно, нікого немає.

Кіра озирнулася, нікого, повертаючись додому, вона відчула запах хімікат, щось притислося до її губ, їй стало важко дихати і вона зомліла.

-

Усе завершивши та встановивши, Кирило спустився униз. Вхідні двері були відчинені, собаки лаяли на задньому подвір’ї та дряпалися, щоб потрапити у будинок, на кухні вода википала із каструлі.

- Кіра, люба, ти де?

Може вона прилегла на дивані та заснула?

Подивившись у вітальні та не знайшовши її, його охопила паніка, він обшукав увесь будинок, потім подзвонив їй, телефон лежав у вітальні на столику. Вийшовши на двір обидві їх машини були у гаражі, нікого не було видно на вулиці. Впустивши собак, вони теж розгубливо бігали та гавкали.

Я не буду чекати сутки чи скільки треба, щоб заявити об зникненні.

Зателефонувавши у поліцію, він став чекати.