~~6. Залишити після себе слід.~~
Це знову Маргарет. Сьогодні був день, який я не забуду ніколи. Навіть не знаю, як почати. Все сталося так швидко, що я ледь встигла усвідомити, що відбувається. Джордж… Джордж більше не з нами. Я навіть не вірю, що пишу це. Не можу повірити, що його немає. Лікарі сказали, що його організм не витримав. Він так боровся, але зрештою не зміг.
Я сиділа в лікарні, і раптом прийшли батьки. Вони не могли зрозуміти, що відбувається, що з ним. Вони не вірили, що це правда. Я бачила, як їхні обличчя змінювалися, коли вони дізналися. Це був той самий момент, коли розумієш, що життя зміняться назавжди, і ти нічим не можеш цього спинити. Плач, крики, неготовність до такого… Я навіть не знаю, що їм сказати. А потім похорон… Це було так жахливо. Усі ці люди, усі ці слова, і все одно це не приносило полегшення. Навіть коли його поклали в землю, я не могла зрозуміти, що його більше немає. Все стало порожнім.
Я сиділа поруч із його мамою. Ми мовчали. Ми навіть не знали, що сказати одне одному. Все було як у якомусь кошмарі. Він завжди був таким живим, таким справжнім. Ми навіть не встигли попрощатися. А потім, коли я повернулася додому, я знайшла його блокнот. Все стало якось ще більш реальним. Я не могла не відкрити його. Дивно, але навіть у цю мить, коли він пішов, я відчувала його поряд. Усе, що він писав, усі його думки, його почуття — тепер це все, що лишилося. І я не можу більше просто залишити його. Я повинна тримати його. Розумієте, я повинна. Це, мабуть, єдиний зв'язок із ним, який лишився.
#?? в Любовні романи
#?? в Короткий любовний роман
#?? в Молодіжна проза
#?? в Підліткова проза
Відредаговано: 21.11.2026