Спеціаліст

---

- Слухаю і корюся, Володарю. Три бажання перед тобою – могутній голос джина вдарив нападом страху на межі паніки.

- Як мені вижити, загадавши останнє бажання? – запитав, оговтавшись, маг.

- Не загадувати останнє бажання – спокійно промовив джин.

- То у мене буде лише одне бажання? - здивувався маг.

- Так. Було. А тепер уже жодного!

«Спогади магрибського мага»

Джордж проїжджав із міста Броди до Золочева. Звичайна дорога. Ось і крутий підйом на Підгорецький Замок. Вечеріло. Зі сторони замку щось наче світилося. Невже включили підсвітку. Нарешті хоч щось.

Виїхав наверх. Ліворуч занедбаний храм. На фронтоні великими літерами: IN CULTUM DOMINI DEI NOSTRI EXODI X – в перекладі служити очікуючи виходу Христа…а не те, що нам перекладають - НА СЛАВУ ГОСПОДА БОГА НАШОГО…( Слава латинською – Gloria. Бога нашого - Nostra Deus).

До речі, EXODI – вихід (Exit), також переводиться як Мойсей. На славу бога латинською пишуть словами із «Отче наш - Pater Noster» - «Gloria in excelsis Deo» слава у всевишніх Богу.

На підніжку фундаменту напівзбитий напис W.K.H.P.K.F.F. RP І793 передні слова цього надпису WACLAW Y ANNA Z LUBOMIRSKICH RZEWUSCY вже залишилися лише у надписах всередині храму. Цікавою є буква І спереду року 793. На перший погляд все Ок. Та тільки на перший. Але, хіба Ісаак Ньютон нам авторитет. Та й Морозов, не кажучи про Фоменко-Носовських, також. Навіть не привід задуматися. Не наше воно, це діло - думати, розмірковувати. Натуристична нація, одначе.

Але то вже зовсім інша казя.

А от справа, де віддаля бовванів обдертий труп Підгорецького Замку ніякої підсвітки не було. Правда, якесь синє світло ніби жевріло з правого боку.

Ясно, що за законами жанру, коли ввечері із темної діри чути виття монстра ГГ туди відразу лізе, інгоруючи здоровий глузд.

Джордж усміхнувся.

У монстрів він не вірив, білої пані побачити не сподівався.

За звичкою, Джордж помацав мініатюрну відеокамері Sony. 0 люкс, 4К відео… «…я завжди з собом беру – відеокамеру…» Ех. Де вони мої, надцять літ.

Джордж мав достатньо накручений смартфон, але замінити потужну оптику Тессарів від Карл Цейс, мікродірка, наче у камери-обкури, у смартфона не могла. Дисторія, хроматична аберація, дифракція…Але то таке.

Припаркувавшись на узбіччі, Джордж вийшов.

Світло було помітно навіть у темно-червоних відблисках сонця, що сідало.

Джордж вийняв камеру. Захід сонця – це завжди магія. Коли робив панораму, сонце зблиснуло зеленим променем. Кілька секунд, але камера впевнено зафіксувала цей рідкісний феномен. Джордж усміхнувся. А зупинитися таки було варто.

Не вимикаючи камеру, Джордж почимчикував у бік свічення.

Синювате світло поступово слабло. А коли Джордж підійшов ближче до Замку, то і взагалі стало непомітним. Він повернувся на вихідну позицію, звідки явно було видно цю фата-моргану.

Світла не було.

То напевне, так сонце відбилося останніми промінцями від стін, трави, дерев.

Джордж ввімкнув запис. Чудово вийшов крайобраз, а ось і зелений промінь зблиснув, коли диск сонця упав за горизонт, а далі все наче засіяло неоновим огнем.

Ух ти. Такого в реалі не було. Невже у камери настільки велика різниця у видимих діапазонах. На записі було чітко видно, як світло заклубочилось, перетворилося у щось подібне до ниток і ніби вскочило у об’єктив. Мить, і запис вже не фіксував нічого незвичного, лише звичайні вечірні сутінки.

Джорж знов увімкнув камеру. Подивився запис. Все було адекватно.

Ну і що це було? Ясно що не НЛО.

Раптом задзвонив телефон.

Музика дзвінка була «Blinding Lights » в чудовій інтерпретації Pentatonix.

https://www.youtube.com/watch?v=9imANGpHlP0

Yeah!

I've been tryna call,

I've been on my own for long enough,

Maybe you can show me how to love, maybe.

I'm going through withdrawals,

You don't even have to do too much,

You can turn me on with just a touch, baby!