Глава 25

Життя йшло своїм ходом, і я вже навіть звик до такого ритму. Однак було все ж важко поєднувати музику та режисуру. В нас почалися концерти. Спочатку ми виступали на розігріві відомих рок-гуртів, які до нас приїжджали, потім на різних музичних фестивалях. І от ми вже доросли до самостійних концертів. Правда останнім часом в нас почалися проблеми з Артемом. Здається, що хлопець просто перегорів цим. Наскільки я знаю, батько все ж досягнув своєї мети, і хлопець почав працювати в родинному бізнесі. Йому навіть подобалося, а музика відійшла на другий план. Я розумів, що так буде ще з самого початку, але тоді дуже хотілося помилятися, бо не дивлячись на нашу взаємну неприязнь, він крутий ударник. Та поки Артем нікуди не збирався йти, а тому я і мовчав.                                   

Фільм, режисером якого я виступив, мав комерційний успіх, а тому мене вже стали запрошувати й в інші проекти. І от воно, саме те, до чого я так довго йшов. Я любив свою роботу, і вона мені приносила неабияке задоволення. А музика скоріше для душі, проте я відносився до неї досить серйозно. Прийнявши рішення купити врешті собі квартиру, я прийшов до висновку, що мені не подобається жодна із запропонованих. Тому я просто ще трошки назбираю коштів, і зроблю все за власним дизайном. І це буде справжня оселя холостяка. Не дивлячись на те, що ми зустрічалися з Лільою, чомусь я не був впевнений, що все зайде якось далі. Та й коли в мене буде вже родина, я власноруч побудую будинок для моїх близьких. І там завжди буде вільна кімната для мами.                             

В той вечір я сидів вдома, коли у двері подзвонили. Я так сильно втомився, що навіть не хотів кудись йти з хлопцями. Мені було набагато комфортніше зараз провести в тиші. Але все ж буде не ввічливо не відчиняти. Та я очікував побачити там кого завгодно, та не її. Аліна стояла на порозі квартири. І звідки тільки в неї моя адреса? Хоча для цієї дівчини немає нічого неможливого. А вона ж майже не змінилася. Все така ж прекрасна та неймовірна. Тепер, коли я бачив її, моє серце не стискалося від ніжності та кохання. Але й ненависті до неї було. Лише якась апатія, що відгукувалася біллю, про який я поступово забував.                                                                                                                               

- Аліно, що ти тут робиш? - не зрозумів я.                                                                                                 

- Може впустиш мене та запропонуєш кави? Бо якось негарно тримати дівчину на порозі. - вона мені посміхнулася.                                                                                                                                           

Я ж відкрив двері ширше, ніби запрошуючи її. Аліна одразу ж почала тут все розглядати. Звичайно, ця квартира відрізняється від тієї, що ми знімали для нас. Тут сучасний та дорогий ремонт, все в приємних коричнево-сірих тонах, ще й багато техніки та стильних меблів. Хоча, думаю, для неї це не стане в новинку, адже я впевнений, що в її хлопця квартира не гірша. Цікаво, а він знає, що вона зараз тут в мене? Та він же вже не хлопець, а чоловік, нагадав собі я. Тоді це ще гірше. Але ж мені байдуже, ми нічого робити не буде. Я дізнаюся, чого вона прийшла, і ми попрощаємося. Поставивши перед нею каву, я присів на стілець навпроти неї.                                                                                                      

- Так чого ти прийшла? - ну не збираюся я ходити навколо, а віддаю перевагу одразу перейти до справи.                                                                                                                                            

- Вадиме, я розумію, що може ти мене ненавидиш. Але я прийшла до тебе просто поговорити. - Аліна мені посміхнулася. - Чула ти досягнув досить багато. Як цікаво життя склалося, адже в тебе все ж вийшло те, про що ти так довго мріяв.                                                                                                     

- Ну звичайно, ти ж завжди сумнівалася в мені. - я іронічно посміхнулася. - Не вірила, що в мене таки щось вийде. А ще й вважала негідним такої красуні.                                                                      

Я просто не зміг стриматися. Ні, ображати я її не збирався ні на публіці, ні на одинці. Ця дівчина була досить довгий час в моєму житті. І це був мій вибір, але після її вчинку не хотілося навіть говорити з нею. Думаю, що і зараз вона тут лише через те, що я став відомим і в мене з'явилися гроші. Цікаво, а в її нинішнього як з цим справа?                                                                                                         

- Як там твій чоловік? - запитав я.                                                                                                         

- Чудово, але я вийшла заміж не за однокурсника. - просто відповіла вона. - Іван досить милий, але він старший за мене на дванадцять років. Має власний бізнес. Але, здається, я для нього лише гарна лялька. Він не кохає мене, а я його. Нам просто вигідне таке взаємоіснування. Він повністю забезпечує мене, а я ще й приношу йому певну статусність.                                                                      

Ну звичайно, вона вийшла за нього лише через гроші. Хіба могло бути інакше? Але мені мало б бути байдуже. Я зараз маю дівчину, яка поряд зі мною не через популярність чи моє фінансове становище. Для неї важливий я. І нехай це й не кохання, проте я дорожу цими стосунками. І якщо Аліна прийшла пожалуватися на тяжку долю утриманки, то це точно не за адресою. Мені було байдуже на те, що їй погано. Наш міст вже давно зруйнований, а прірва росте з кожним днем.                                   

- Вадиме, я весь час кохала лише тебе. - ну ось, почалося. - І я зрозуміла, яку велику помилку скоїла, коли покинула тебе. Ти потрібен мені, і я готова піти від чоловіка. Аби лише бути з тобою поруч. - вона підійшла до мене, протягнувши руку. - Я ж знаю, що і ти відчуваєш до мене те саме.