Глава 20

Після зйомок серії Захару настільки сподобалося працювати зі мною, що він запропонував відзняти мені ще кілька серій. А я й не був проти. Потім моє життя увійшло в якийсь звичний ритм. Мене все частіше запрошували знімати якісь цікаві проекти, і я виконав свою обіцянку, запросивши на деякі ролі Іванку. Не скажу, що вона одразу ж стала відомою на всю Україну акторкою, та все частіше її почали впізнавати на вулиці. Її ж слова про жорстокий світ шоу-бізнесу ні на мить не покидали мене. Я навіть думав, що Максу та Віталіку дуже пощастило, адже вони знайшли своє кохання ще до того, як стати відомими. А от я тепер весь час буду змушений думати, чи не шукає вигоду в наших стосунках дівчина, яка буде поряд зі мною. Скажімо так, це моє особисте прокляття.                                                          

А от наш рок-гурт так і залишився на тому ж рівні популярності. Ми не отримали якихось цікавих пропозицій, нас не впізнавали на вулиці. Але ми робили те, що нам подобається. Скоро в планах зняти навіть свій другий кліп, і так само запустити пісню в ротацію на радіо. Тепер же коли десь і звучав "Timecode", то обов'язково згадували, що вокалістом гурту є режисер Вадим Макарчук. Що ж, це приємно, але хотілося аби нас все ж сприймали окремо. Все ж крім мене в групі є й інші цікаві особистості.                                                                                                                                            

Сьогодні в нас буде зустріч випускників, на яку я зовсім не бажав йти. І це не через Аліну, адже дівчина вже встигла вийти заміж за того свого одногрупника. Вони зараз відпочивають на якихось островах, і вона навіть не думала повернутися на цей вечір. Та все ж я не хотів там бути. Вечір, де кожен буде доводити одне одному, що вони встигли стільки всього добитися, і стали кращими за інших. Та Віталік знову поставив мене перед фактом, що я йду туди. Він же покаже всім свою прекрасну наречену, яку кохає до нестями. Так, йому є чим пишатися. А от мені... Ну розкажу, що я режисер та фронтмен рок-гурту, але чи вразить це когось. Хоча дівчатам має сподобатися, але мені байдуже на це.            

Я вирішив не вдягатися занадто офіційно. Тому обрав чорну сорочку, джинси та пальто. Взувши черевики, я подивився на себе в дзеркало. Що ж, з часів школи я досить сильно змінився, і не лише внутрішньо. Тепер в мене було підкачане тіло, легенька борода, що виглядала досить доглянутою. Ще б, треба ж відповідати власному статусу. Викликавши таксі, адже я планував трохи випити, я підхопив друзів і ми відправилися до ресторану.                                                                                                         

- Друже, не хвилюйся. - посміхнувся Віталік. - Ти вже досягнув в рази більше за всіх них. Тому можеш дивитися на них навіть надмірно.                                                                                                         

- Ще й дівчата зараз так пошкодують, що у свій час не прибрали вас обох до своїх руць. - розсміялася Аня. - Але кожній, хто підійде до тебе ближче, я особисто видряпаю очі.                                               

- Брат, доведеться тобі віддуватися за двох. - відповів друг.                                                                      

А це змусило мене розсміятися, адже я навіть не уявляв як відреагують наші однокласниці. Та все ж Аня виявилася права. Дівчата вішалися на мене, розпитуючи про роботу. Одна навіть запропонувала дати мені свій номер телефону, якщо я знайду для неї підходящу роль. В цей вечір я почув стільки компліментів й стосовно того як виглядаю, і яку круту музику ми робимо. Але це все було настільки фальшивим, що хотілося справді втекти звідси якомога швидше. Де вони були, коли я був простим працівником автомайстерні? Поряд був лише Віталік та Аня, ось вони мої справжні друзі. Вони ті, хто залишаються поряд у будь-яких обставин. Тому я намагався іншим посміхатися та якось відповідати, а сам сподівався, що це дуже скоро закінчиться. Та під кінець вечора мені це справді набридло, а тому я вийшов подихати свіжим повітрям. Воно допомагало мені розслабитися та не думати ні про що.        

- Запальнички часом не знайдеться? - почув я дівочий голос.                                                            

Обернувшись, я побачив Лілю, мою колишню однокласницю. Вона майже ні з ким не спілкувалася, і була в такому ж соціальному положенні в класі як і я. Однак зараз це досить успішна дівчина, адже вона є співвласницею звукозаписувальної студії в Києві та ще деякої нерухомості. Хто ж знав, що все так складеться. А вона ще й стала досить гарною, а перші красуні класу зараз виглядають на десять років старшими за свій справжній вік.                                                                                                         

- Не курю. - просто відповів я.                                                                                                         

- Ну звичайно, такий голос потрібно берегти. - посміхнулася Ліля. - Чула твою пісню на радіо, і маю визнати, що це просто неймовірно. Хоча ти й сам це знаєш.                                                                

- Ми робили це разом з моєю групою. - просто відповів я, збираючись йти.                                   

- Вадиме, а ти знав, що подобався мені все наше навчання? Я ж була в тебе навіть закохана. - це змусило мене зупинитися. - Так, це було абсолютною правдою. Щось в тобі дуже сильно приваблювало. Але потім ти обрав Аліну, адже вона набагато гарніша за мене. Та зараз це немає значення. - вона похитала головою. - Тепер навколо тебе стільки дівчат, яким потрібна лише слава та гроші. І як тут визначити, хто з них має щось справжнє?                                                                     

- Для чого ти мені це взагалі говориш? - не зрозумів я.