Глава 4

Цей ранок пішов не за звичним сценарієм. Сілін прокинулася від гуркоту в двері.

 – Сілін, вставай, робота є, – за дверима стояла Нікс і лупила носком чобота у двері.

Ледве розплющивши очі, Сілін почала навпомацки пробиратися до дверної консолі, мигцем звернувши увагу на годинник. Той показував четверту ранку.

 – Взагалі очманіла? Ти час бачила? – сонним голосом пробурмотіла Сілін, впускаючи Нікс.

Та, завалюючись у кімнату, прокричала на вухо своїй учениці:

 – На збори п'ять хвилин, чекаю на тебе в зброярні, – і вибігла з кімнати.

Від таких криків Сілін навіть прокинулася. Покрутивши головою і прийшовши до тями, почала поспішно збиратися. Вона натягнула бойовий костюм, броню і, взявши зброю, спустилася сходами на парковку, що була розташована поруч із житловим корпусом. Застрибнула на найближчий гравібайк, яких зараз у такий ранній час стояло дуже багато. Викрутивши ручку акселератора на повну, вона понеслася в бік злітного майданчика.

У нічній тиші вузькі вулички бази мали заспокійливий вигляд. Цю тишу порушували лише гул її байка та охоронні дрони, що пролітали над дахами будівель. Наближаючись до майданчика, Сілін здалеку бачила, як у ангарах ще кипить робота.

Зупинившись біля злітного майданчика, вона злізла з гравібайка й підійшла до Нікс. Та сиділа на пластикових контейнерах з боєприпасами навпроти двох припаркованих кораблів.

Вона вже була повністю екіпірована у свій чорний льотний костюм із легкою навісною бронею на плечах і грудях. За спиною висіла штурмова гвинтівка. Поруч лежав шолом із глухим забралом. У темряві він нагадував чорну головешку, а на місці очей червоним світлом світилися вузькі сенсорні смужки.

Шолом був під'єднаний до церебрального імпланта Нікс. Дані з численних сенсорів і сканерів надходили безпосередньо до нервової системи, дозволяючи бачити те, що було недоступне звичайному людському зору, і миттєво виявляти потенційні загрози.

Для Сілін такі технології поки що були недоступні — до ініціації встановлювати подібні імпланти заборонялося. Тож вона вкотре з легкою заздрістю подивилася на свій шолом із прозорим забралом, у якому доводилося покладатися лише на власні очі.

– То яка на нас чекає робота, що ти до мене вломилася в таку рань? – зі зітханням запитала вона.

– Мій агент із гільдії найманців підкинув роботу на одному з наших місяців.

– Ти ж не береш зазвичай мене на свій підробіток, що змінилося?

– Ну, по–перше, робітка дрібниця, а по–друге, тебе потрібно випробувати в справжньому бою.

 – Отже, Сіндал у курсі? – вона з недовірою подивилася на наставницю.

 – Звісно, він у курсі, тим паче ти мені весь час кажеш, що хочеш сама заробляти, а тут тисяч тридцять вийде. Ну, то як?

 – Добре, якщо ти вважаєш, що я готова, – трохи замислившись, відповіла вона.

 – Тоді застрибуй у свою "Альфу".

Граціозно зістрибнувши з контейнера, Нікс швидким кроком вирушила до свого корабля.

 – Що хоч робити треба буде? – уже навздогін їй прокричала Сілін.

 – У процесі розповім, – відмахнулася та.

З-за крила Альфи, на якій літала Сілін, вискочив Ерік і з усмішкою підійшов до неї.

 – Можу тебе привітати. Перший бойовий виліт. До речі, тримай.

Він простягнув їй стару борду.

 – Може, стане в пригоді. Двері зламати, камери вимкнути чи ще щось вигадаєш. Не дарма ж я вчив тебе нею користуватися. Свої програми я вже завантажив, тож усе має працювати.

Сілін взяла невеликий прямокутний планшет із сенсорним екраном і закріпила його на лівому стегні.

 – Дуже дякую. Постараюся не розбити.

 – Та все гаразд, тепер вона твоя. Тобі потрібніша, а в мене тільки пил збирає. І ще — зайди до мене, коли повернешся. Мені тут обновки привезли, похвалюся.

 – Добре. Після повернення одразу забіжу.

 – Тоді удачі. Покажи їм там.

Посміхнувшись і помахавши на прощання рукою, Сілін почала забиратися в кабіну. Сівши в крісло пілота, Сілін пристебнулася і за допомогою панелі керування закрила ліхтар кабіни. У цей час Нікс на своєму кораблі вже почала зліт і повільно піднімалася вгору. 

Увімкнувши приладову панель, Сілін запустила двигун і бортовий ШІ привітав її:

 – Двигун запущено, корабель готовий до польоту.

 – Диспетчер, мій позивний "Біла ніч", прошу дозволу на зліт? 

 – Зліт дозволяю. – безпристрасним голосом відповіли в льотному командному центрі.

Піднявши крила в польотне положення, вона почала потихеньку піднімати корабель у повітря. Злетівши і прибравши шасі, взяла курс на корабель Нікс, яка повільно набирала висоту. Набравши швидкість, Сілін порівнялася зі своєю ведучою.

 – Ну що, почнемо синхронізацію, – у динаміках шолома почувся голос Нікс, – відправляю запит.