Розділ 61☀️✨

Аденна прокинулась, не одразу усвідомивши, де вона. Забуте відчуття повного відпочинку здавалось дивним і, чогось неправильним. Абсалон миттю почав муркотіти, лизнувши її у кінчик носа своїм шершавим язиком. Вона пирхнула від лоскоту і сіла на ліжку. У голові одразу ж запаморочилось.

– Адо! – Сейдж стиснув її руку, зелені очі втупились у неї з хвилюваннням. – Як ти?

– Та наче…– потерши пальцями скроні, замовкла вона. – Що взагалі сталося?

Хлопець притих, до кімнати увійшла Люмія і Деймон.

– Аденно, – всміхнулась принцеса. – Як самопочуття?

Дівчина похитала головою.

– Де Джейд? – спитала вона.

Люмія і Сейдж переглянулися.

– Мені прикро… – прошепотіла вона. – Джейд виїхав з палацу.

– Коли?

– Три дні тому.

– Він сказав куди подасться?

– Ні.

– Трясця, – дівчина підвелася.

– Ваша Високосте, Вам треба відпочивати, – захвилювався Деймон.

– Я проспала три дні, цього достатньо.

– І куди ти йдеш? – нахмурився Сейдж.

– Я маю знайти його. А поки мене не буде Келдж, Ґвендолін і Кіран підтримуватимуть порядок, ви обоє з палацу ні ногою, зрозуміли? Я хутко скличу раду, аби всіх сповістити.

– Але…

– Зі мною жоден з вас не піде.

– Адо!

– Це наказ, Сейдже. Я вирушаю сама.

Щойно вона вийшла, хлопець роздратовано підвівся.

– Що вона собі придумала?!

Він раптом заклякнув. Його очі засяяли яскравіше.

– Сейдже? – покликала Люмія. – Сейдже, що сталося?

Він затремтів.

– Потрібно перехопити Аденну, доки вона не пішла.

Сейдж широким кроком вирушив до кімнати радників і застиг перед дверима, вслухаючись.

– Ми маємо підготуватися. Ґвендолін, Кіране чи проводились магічні тренування вчора вночі?

– Так, Ваша Високосте, три тренування на ніч магічного характеру.

– Добре. Як наш магічний захист?

– Він стримає військо, проте не надовго.

– Мені потрібно кілька годин. Які новини з кордону? Чи є розуміння, коли напад відбудеться?

– Вони ще згруповуються, за моїми оцінками ми маємо не більше ніж дві ночі.

– Зрозуміло. Отож, інструкції я вам озвучила. Доки мене не буде, подбайте аби Сейдж та Люмія лишалися у палаці. Їм не бажано виходити, доки я не повернусь.

– Так, Ваша Високосте.

– Залишайся тут, будь ласка, – шепнув Сейдж Люмії, а тоді штовхнув двері.

– Ти знала!

Аденна повернулась до нього, Сейдж нахмурив брови.

– Знала, що вони збирають війська на кордоні. Знала і мовчала!

– Я не хотіла лякати вас. Все під контролем.

Радники мовчки дивилися, вирішивши не втручатися у розмову.

– Це того ти постійно працюєш? Будуєш план, у який і не думала нас включати?

– Я збиралася сказати…

– Коли? Як Аларик із військом постукає у двері палацу? Бо він не стукатиме, Адо, він винесе двері з петель і закує нас у кайдани!

Абсалон зістрибнув зі стільця і доволі гучно загарчав, притиснувши вуха до голови. Він не зводив зосередженого погляду на Сейджа.

– Цього не станеться, – зітхнула королева. – Я не дозволю.

– Хотілось би відчувати, що ми всі разом, Аденно. Та ти захотіла все вирішувати сама.

– Я – королева цієї держави, Сейдже! – крикнула вона. – Я мушу дбати про всіх. Мушу підготувати військо, розвинути дар, читати купу матеріалів, слідкувати за цілісністю магічного захисту і убезпечити якомога більше людей від війни, що неодмінно настане! Тож, вибач мені, любий брате, що я змовчала про все це. Вочевидь, я вчинила правильно якщо доводиться вислуховувати твої істерики, замість того аби шукати Джейда, який може бути зараз через власну драму у будь-якій сраці і зіштовхнутись із кимось з людей Аларика!

Вона стисла руки в кулаки. Сейдж замовк, кліпнувши.

– Я…

– Коли наступного разу спитаєш, чому я не сказала тобі про щось раніше, пригадай свою реакцію на все.

Аденна пирхнула, обійшовши його.

– Я – ідіот! – кинув він їй у спину.

Вона повернулась нахмурившись, вочевидь чекала, коли він продовжить, та хлопець лише мовчки дивився на неї.

– Якщо ти чекаєш мого заперечення, Сейдже, це буде довга і вкрай мовчазна ніч, – різким тоном мовила вона.

Він пирхнув, а тоді зробив крок до неї.

– Пробач мені. Я не мав цього казати. Просто, коли мої кажани передали мені ту картину…Я злякався.