Розділ 14 ✨

«Пустка» зустрічала холодом і темрявою. Хоч жителі Зоряної Варти, загартовані вічною ніччю – не боялись сутінків все ж пітьма, що ховалася між густо розсаджених стовбурів дерев та високих темних травинок вселяла тривогу. Джейд біг лісом, шукаючи сестру і Келджа. Стук копит відгукувався, здавалось з усіх боків водночас, хлопець в паніці рухався прямо, сподіваючись знайти Аденну якомога швидше.
Він бродив ще кілька хвилин, доки не почув дзвінкий звук ударів заліза. Принц крокував прямо на той шум і вже за кілька хвилин помітив світло. Три факели були ввіткнуті у суху землю і нічний вітер роздмухував полум'я, змушуючи його плюватись іскрами і попелом. Аденна і Келдж бились на мечах, їх фігури відкидали химерні тіні на суху траву.

– Не спіть – замерзнете, – глузливо кинув Келдж, коли дівчина пропустила удар, отримавши неглибокий поріз на руці, що розірвав тканину сорочки. Дірка одразу вкрилась багряним кольором. Аденна зашипіла.

– Я тебе задушу!

– Які сміливі погрози! У Вас заслабкі руки, принцесо, рекомендую їх натренувати, – він блискавично вибив меча з її рук і підняв його. – Зробіть десять відтискань.

– Що?! – обурилась вона.

– Негайно, часу на сон у Вас і так лишилось небагато. Не підете ж ви у перший робочий день з мішками під очима?

Аденна опустилась на землю, починаючи відтискання. Її тіло тремтіло, а руки були готові роз'їхатись вбік.

– Погляд вперед, тут опустити, – злегка торкнувшись попереку, кінчиком меча мовив Келдж.

Прикупивши лиха, Аденна завершила відтискання і важко опустилась на живіт.

– Для привалу рано, принцесо, ми тільки почали.

Дівчина кинула на чоловіка розгніваний погляд.

– Ах, Ви, мабуть, сподівалися, що це зиркання з-під лоба якось вплине на мене, та Ви – не пан Джейд. Тож, хутко підводьтесь і лишитесь не осоромленою марними спробами.

Дівчина встала, обтряхнувши коліна і корсет, що встигли вкритись сухою землею.

– Тепер тренуйте напад, згадайте як я вчив: два кроки до мене, один назад і стійка. Меч напоготові – не опускати, очей з моїх рухів не зводити.

Аденна кивнула, займаючи стійку. Вже за мить, вона знову пропустила удар і важко впала на землю.

– Ви мене не слухаєте! Діла не буде, принцесо! Казав же: з моїх рухів не зводити очей!

– Я мало не обгоріла, відступаючи! Треба переставити факели.

– На полі бою відволікаючих факторів буде забагато. Орієнтуватиметесь на всі – втратите пильність і Ви мертві. Ще раз, спочатку.

Джейд не вірив власним очам. Келдж вчить його сестру володіти зброєю. Але нащо їй це? Може це чергові коники Сафріни?

Аденна втрачала меч щоразу, як Келдж атакував її, Джейд втомився дивитись на поразки сестри, бо знав як сильно це засмучує її. Втім, слід віддати принцесі належне: вона не здавалась і продовжувала вперто повторювати рухи.

Коли нарешті вона правильно повторила всі стійки і кути для нанесення удару, яких навчав Келдж, він задоволено кивнув, забираючи у неї зброю.

– Тепер час підкріпити фізичні навантаження магічними. Скажіть мені, принцесо, що у Вас особливого?

– Про що ти?

– Чим Вас можна вирізнити від інших вартових? Крім родоводу, звісно.

Аденна замислилась.

– Я можу стискати простір і утворювати нові зірки.

– Так, доволі видовищний хист. Як він допоможе Вам на полі бою?

Принцеса замовкла.

– Зрозумійте, королева не може бути правителем виключно через те, що успадкувала владу. Номінально – так, можливо, та у думках народу королева, перш за все їх захисниця. Та, кому вони готові довірити власні життя і добробут. А щоб Вам могли довірити такий скарб, принцесо, Ви маєте довести, що гідна цього. Тож, спитаю Вас ще раз: як Ви можете використовувати свій дар на полі бою?

– Я можу стискати простір, – повторила вона.

– Так. А чи зможете Ви це зробити на відкритій місцевості?

– Надворі? – перепитала Аденна, розгубившись.

– Війни рідко відбуваються за стінами палацу, принцесо, – роздратовано мовив Келдж.

– Я не знаю, – відповіла вона.

– То спробуйте!

– Припини кричати на мене! – шипіла Аденна.

– Перепрошую за свою нетерплячість, принцесо, та Вас доволі складно навчати. 

– Чого це? – склала руки на грудях вона.

– Ви відмовляєтесь думати самостійно, – фиркнув Келдж. – Розумію, життя у палаці розпещує, та Вам варто визначитись, ким Ви хочете бути: милою принцесою і племінною коровою, що породжуватиме нащадків корони, чи королевою Зоряної Варти, войовницею, що має силу і гідність захищати свій народ.

– Що ти маєш на увазі? Я не гідна?

– Я не розумію чому Ви вирішили вчитись військовому ремеслу. Я не бачу Вашої мотивації, не бачу Вашого бажання. А без цього навіть найкращий вартовий не зможе навчити Вас.