Розділ 3. Баги в екосистемі

Після подій у Скелях Довбуша Верховина гуділа. Чутки про те, як Вартівниця «приборкала каміння за допомогою залізної коробки», розлетілися швидше за ранковий туман. Марія ж ігнорувала розмови. Їй потрібно було терміново налагодити взаємодію з «корінним населенням» лісу, яке почало виявляти невдоволення її новими методами.

​Ранок почався з дивної знахідки. На порозі хати замість звичного молока від Корнія лежав оберемок свіжої папороті, перев’язаний людським волоссям.

​— Це спам, Корнію? — Марія обережно обійшла рослину.

— Гірше, пані Маріє, — домовик виглядав наляканим. — Це запрошення на розмову. Від неї.

— Від кого?

— Від Мавки. Найстаршої в цьому секторі. Вона каже, що ваші «датчики» на деревах заважають їй співати, а ваш посох випромінює занадто багато «порядку», від якого у лісових духів починається мігрень.

​Марія зітхнула. Вона знала, що цей момент настане. Конфлікт із міфічними істотами був неминучим. Для неї вони були важливими вузлами в екосистемі, але для них вона була чужою, яка намагається врегулювати те, що тисячоліттями жило хаосом.

​— Ну що ж, — Марія перевірила заряд ноутбука і взяла посох. — Підемо знайомитися з найстаршою на цій території. Корнію, якщо я не повернуся до обіду — поклич Чугайстра. Скажи, що в мене виникли труднощі з  елітою лісу.

​І рушила вглиб лісу, туди, де навіть лісоруби боялися рубати дерева. Повітря ставало все вологішим, а звуки — дедалі химернішими. Раптом дерева розступилися, відкриваючи невелику галявину, посеред якої стояла дівчина. Її волосся було кольору молодої хвої, а сукня здавалася сплетеною з самого туману.

​Вона не стояла на землі — вона ніби пливла над травою. Це була Мавка. Але в її погляді не було спокою. Вона дивилася на Марію так, ніби та була вірусом, що загрожує знищити всю систему.

​— Вартівниця, — голос Мавки звучав як шелест листя перед бурею. — Ти принесла в наш дім цифри й холод. Ти думаєш, що логіка врятує гори? Ти помиляєшся. Гори тримаються на диханні, а ти намагаєшся виміряти його своїм залізом.

​Марія зупинилася за три кроки. Вона не відчувала страху, лише аналітичний інтерес. Перед нею був найскладніший об'єкт для аудиту — істота, яка повністю заперечувала структуру.

​— Я не вимірюю дихання, Мавко, — спокійно відповіла Марія. — Я дбаю про те, щоб у горах було чим дихати завтра. Гільдія Тіней ледь не знищила Скелі Довбуша. Тобі подобається фіолетова гниль у твоїх джерелах? Це результат хаосу. Я ж пропоную безпеку.

​Мавка розсміялася, і цей звук нагадав Марії тріск льоду на річці.

— Твоя безпека — це клітка. Ти поставила свої «монети» на мої дерева. Вони гудуть, Маріє. Вони вбивають тишу, в якій ми народжуємося. Ти хочеш Рівноваги? Тоді прибери свої іграшки й дай горам  бути собою.

​У цей момент з кущів вискочило щось маленьке, волохате і надзвичайно швидке. Воно пронеслося повз Марію, намагаючись вихопити в неї сумку з ноутбуком.

​— Потерча! — вигукнув Корній, який непомітно слідував за Марією. — Не смій! Це майно Вартівниці!

​Галявина раптом наповнилася створіннями: Чугайстер спостерігав здалеку, притулившись до дуба; дрібні духи лісу визирали з-під коріння. Це був справжній з’їзд «міфічних акціонерів».

​— Слухай мене уважно, Мавко, — Марія підняла посох, і срібне світло м’яко освітлило галявину, заспокоюючи дрібних духів. — Я не піду звідси. І я не приберу датчики. Але я можу налаштувати їх так, щоб вони не заважали вашій магії. Я хочу стати вашим захистом, давайте укладемо угоду. Ви допомагаєте мені бачити те, що не бачать мої прилади, а я гарантую вам недоторканність ваших територій.

​Мавка наблизилася. Її обличчя було в сантиметрі від Маріїного. Вона вдихнула повітря навколо Вартівниці.

— Від тебе пахне залізом і... сумом за порядком, якого не існує. Але в тобі є щось від Гір. Мабуть, те залізне кільце не просто так обрало тебе.

​Вона відступила на крок і змахнула рукою. Папороть під ногами Марії миттєво зів'яла, а на її місці виросла прекрасна квітка едельвейса.

— Добре, Вартівнице. Ми дамо тобі шанс. Але пам'ятай: якщо ти спробуєш зробити з нас рядочки у своїй машині — ліс тебе поглине. І ніякий Excel не знайде твоїх координат.

​Марія кивнула, фіксуючи першу успішну дипломатичну перемогу.

— Домовилися. А тепер, Мавко, розкажи мені про сектор «Чорна Гора». Там щось відбувається, чого мої прилади не можуть пояснити…