РОЗДІЛ 15

– Та не хвилюйся ти так, це всього лиш замок, а не каторга. – підбадьорював Мел, поки ми стояли в холі біля порталу.

– Легко тобі казати, а я ніколи не була в замку. – я брехала в черговий раз. Насправді я боялась, що в замку знайдеться той, хто зрозуміє, що я темна.

– Сподіваюсь, вже всі зібрались. – прозвучав голос нашого декана, який стояв в центрі натовпу. – Суть вашої практики не така складна. Ви будете брати участь у симуляціях бойових ситуацій, де ви повинні застосовувати свої навички у бою з імітованими противниками. Також будете навчатися працювати в команді, розвиваючи тактичні навички для успішного виконання бойових завдань та ведення бою в групах. На чолі кожної групи буде стояти солдат королівської армії, ви повинні у всьому його слухатись та виконувати усі накази. В замку існує своя дисципліна, яку ви повинні дотримуватись. Надіюсь ви не підведете мене та академію. Бажаю успіхів!

– Не дуже мотивуюча промова. – скептично сказала Елла.

– Ти сподівалась, що він буде розказувати, які ми молодці? – посміхнувся Мел.

– Йдемо, – перервала я друзів. – вже не так багато народу залишилось.

– А декан з нами не йде? – кивнула Елла в сторону Рейка, який покидав залу.

– Думаю, він приєднається згодом. – знизив плечами Мел.

Наша група вийшла з порталу, що відкрився перед самими величезними воротами замку. Колосальні стіни з темного каменю сперечались з небом, а їхні вежі підносилися вгору, прагнучи доторкнутися до хмар. Відблиски сонця розсіялися по поверхні каменю, надаючи замкові благородного вигляду. Ворота вели до великого внутрішнього двору, де стояв могутній палац.

Під величезними арками ми потрапили у великий зал, де склепіння містило сяйво свічок та канделябрів, що висіли зі стелі. Дорогоцінні килими і дивовижні картини прикрашали стіни, а фрески та розписи розповідали давні історії королівства. Золоті деталі та витончені меблі додавали приміщенню розкоші та величі.

Пройшовши крізь зал, ми опинилися в саду замку, де дивувалися красі розкішних квітів та величі дерев. Шум фонтанів та спів птахів наповнив повітря, створюючи атмосферу спокою та гармонії. Кожен куток замку вибухав красою і величчю, нагадуючи нам про його величне минуле та дивовижні можливості в майбутньому.

– Радий вас вітати в цьому замку, – гучно пролунав голос короля, коли він порівнявся з нами. – надіюсь ця практика запам’ятається вам лише позитивними моментами, а багато з вас вступить до лав моєї армії після завершення академії. Гадаю, професор Рейк вам розказав, чим ви будете тут займатись, але я все ж поясню. Отже, у мене є своя методика підготовки солдат, вона поки експериментальна, та надіюсь, ми скоро впровадимо її в навчальний план підготовки бойових магів. Ми створили кімнату, яка повністю погружає вас у симуляцію. Що це означає? Ви тілом залишаєтесь в цій кімнаті, та ваша свідомість може опинитись будь-де. Ви зможете побувати як на війні, так і на завданні по знищенню монстрів. І все це, не виходячи з однієї кімнати. Єдине, ви будете відчувати весь біль, та навіть смерть, практично реально. На вашому фізичному тілі ран не буде, та ментально ви відчуєте усе. Тому раджу не нехтувати своєю безпекою на заняттях та не геройствувати. Бажаю вам успіхів та удачі, впевнений ви покажете, на що здатні адепти бойового факультету.

– Такої промови ти хотіла? – запитала я в Елли.

– Не впевнена. – не надто весело відповіла дівчина. – Відчути весь біль під час симуляцій – не добавляє ентузіазму.

Наша група швидко освоїлася в королівському палаці. Нам виділили ціле крило, де кожен отримав простору кімнату з усіма зручностями. У палаці панувала атмосфера величі та розкоші, яка на перших порах захоплювала нас. Кімнати були прикрашені старовинними гобеленами та антикварними меблями, а з вікон відкривалися чудові краєвиди на королівські сади та озеро.

Я багато часу проводила, розгулюючи територією замку. Палац був величезний, і кожного дня я знаходила нові цікаві місця. Одного разу я натрапила на старовинну бібліотеку, де зберігалися рідкісні книги та манускрипти. Іншого разу, прогулюючись садом, я виявила заховану альтанку, обвиту квітучими трояндами. Кожен куточок палацу приховував свої таємниці, і я із задоволенням їх відкривала.

Після напружених тренувань і симуляційних боїв, я часто блукала палацовими коридорами, насолоджуючись спокоєм і красою цього місця. Вечорами ми збиралися в загальній вітальні, де ділилися враженнями за день, сміялися і обговорювали майбутні завдання. Хоча тренування були виснажливими, атмосфера палацу допомагала відновлювати сили і знаходити нову енергію для наступних випробувань. 

Життя в королівському палаці стало для нас особливим досвідом, який ми навряд чи забудемо. Це було поєднання тяжкої праці, пригод і відкриттів, яке зробило наші дні насиченими та незабутніми.

Перший тиждень був насправді випробувальним для нас. Симуляції боїв відбувалися без перерв кожен день, а ми, як велика родина, розіграних війн та стратегій, ділилися порадами та навичками. Поділених на групи по п'ять осіб, ми долали кожне випробування з великою відданістю, незважаючи на виснаженість, яка навіть інколи охоплювала наші думки.

Фізично ми можливо й не відчували суттєвого навантаження, але наш розум був на межі вибуху. Викликати до життя такі інтенсивні стратегічні сесії виявилося справжнім випробуванням для нашої ментальної витривалості.

Несподівано для нас було рішення короля про спільні прийоми їжі ввечері. Сидіти за одним столом з владарем країни — це була неабияка честь, та одночасно й великий виклик. Він сказав, що це можливість для нього дізнатися, що думають молоді люди, та для нас — можливість ділитися своїми думками та спостереженнями.