РОЗДІЛ 13

…Я була в кабінеті професора Рейка, здається, я сиділа на його столі. І як я тут опинилась? Чоловік швидко опинився поруч та поцілував, заповнюючи кімнату пристрастю. Я не розуміла, що тут роблю, як сюди попала. Це сон? Мої думки затуманювалися від емоцій і я відповіла на поцілунок. Нехай, хоч в сні, я не буду стримуватись. Раптом образ чоловіка змінився, перетворившись на щось недоступне та страшне. Чорний дим окутував мене, його невидимі руки замість ласки стискали повітря навколо, а голос, що пролунав з темряви, залишив мороз по хребту.

– Ти станеш моя, – промовив він із загрозливим тоном, який залишив в мене враження неповторного страху.

– Для чого я тобі? – це лише сон, лише сон…

– А ти не знаєш? – розсміявся голос. – Ти справді вважала, що зможеш приховати свою магію? Ти цінна, навіть не представляєш наскільки.

– Я не розумію про що ти. – здається мій страх, бути викритою, вийшов на новий рівень.

– Скоро зрозумієш. – відповіла постать, і я почала прокидатись…

Я прокинулась, злякана, моє серце билося так швидко, наче воно хотіло вибратися з грудей. За мить спокою йому не було кінця. Здавалося, що це був лише кошмар, той, який можна відкинути зранку, коли ви прокидаєтесь. Але якщо це було попередженням від моєї підсвідомості, що ж тоді трапиться? Думки про те, що може статися, змусили мене уважно прислухатися до кожного скрипу підлоги, кожної тіні, що ховалася в кутку кімнати.

Я просиділа так багато часу, що не могла уявити, скільки саме. Подумала, що знову засну, щоб утекти від цього страшного відчуття. Однак, на цей раз сну не було. Просто темрява, яка окутувала мене, переплутала мої думки. Я прокинулася вимученою, але ніби дивом врятована від цього потоку тривоги і неспокою.

– Ти прокинулась, Арі? – здається, Мел вийшов з ванни.

– Так, – прочистивши голос відповіла я – скільки в нас часу до занять?

– Не так багато, щоб досі валятись в ліжку. – я миттю вискочила з-під теплої ковдри та пробігла мимо здивованого хлопця у ванну.

Душ трохи змив мої переживання, дозволяючи мені зібрати свої думки і налаштуватися на новий день Повітря вже наповнилося невизначеним збудженням, коли ми підходили до аудиторії. Біля дверей нас чекала Елла, я не бачила дівчину вже тиждень.

– Привіт. – коротко привіталась рижоволоса.

– Привіт? Де ти пропадала стільки часу? Я вже почала хвилюватись. – здається, я справді хвилювалась за дівчину.

– Пробач, – визнала Елла. – я працювала.

– Ти знову… – здивувався Мел.

– Так, – перебила його дівчина. – але я працюю на себе. Нічого незаконного чи кримінального, я сама вибираю завдання та методи.

– Але чому? – не розуміла я. Вона так намагалась втекти від цього, а тепер сама повернулась.

– Тому, що у мене це добре виходить. – пояснила рижоволоса. – Мене все життя тренували, навчили взнавати потрібну інформацію чи ставати іншою людиною задля вигоди. Це єдина чим я можу зараз заробити.

– І ти вирішила продавати своє тіло за гроші? – розізлився Мел.

– Ти про що? – не зрозуміла Елла.

– Хочеш сказати, ти інформацію не через ліжко дістаєш? – хмикнув хлопець.

– Ти дурак? – розсміялась дівчина. – Ти можеш мені не вірити, але я жодного разу ні з ким на спала, тим більше заради інформації. Це останній метод, до якого я буду вдаватись.

– Тобто… – не повірив юнак.

– Так, я обходжусь без цього. – підтвердила Елла.

– Я вважаю, що це твоє життя і твій вибір. – я подала голос. – Ми як твої друзі завжди тебе підтримаємо, але не наражайся на небезпеку.

– Дякую, Арі. – з полегшенням видихнула дівчина. – Думаю нам варто заходити, заняття скоро почнеться.

Перші дві пари пролетіли непомітно, майже як вітер, що ледь хто помічає. Я відчувала, що цей семестр має бути простішим, бо я вже знала, що очікувати. Зараз мене чекала пара з ФІФ, яку продовжував вести Алекс. Але сьогодні щось змінилося. Сьогодні я нарешті зрозуміла, що відпустила образу на чоловіка. Так, я знала, що побачу його, але моє серце було абсолютно спокійним, і це було на диво вражаючим.

Алекс старанно уникав зустрічного погляду протягом усього заняття, майстерно ведучи пару не відволікаючись. Однак, коли заняття завершилося і студенти почали покидати аудиторію, він рішуче попросив мене залишитися на додаткову розмову.

– Арі… – почав чоловік.

– Не думаю, що ви можете мене так називати, професор Блеквуд. – холодно перервала Алекса.

– Пробачте, адептка Ренніс. – погодився професор. – Але я хотів би вибачитись.

– Довго ж ви збирались. – хмикнула я.

– Просто вислухай мене, будь ласка. –  благав чоловік, тому я кивнула дозволяючи продовжити. – Так було потрібно. Я розумію наскільки тобі було боляче, і розумію, що зараз мої вибачення нічого не варті, але я це зробив заради нас. Тебе б відрахували, якби ми не завершили наші стосунки, а мене б вигнали з роботи.

– Рейк тобі також погрожував? – здогадалась я.