~1~

— Пані, ось ваше молоко, випийте! - схилилася в поклоні служниця, що тримала тацю з склянкою молока.
— Ненавиджу молоко! Забери. – відмовилася я.
І не тільки через те, що в ньому сонне зілля, я справді не люблю молоко. У мене з дитинства непереносимість молочних продуктів.
— Як ненавидите? Ви щодня, перед сном пили парне молоко! - здивувалася служниця.
Я могла б змусити її випити це молоко, але пам'ятаю, що в книзі вона клялася, що молоко їй дали стражники, які охороняли мої покої, попросивши передати мені.
— Ніколи його не любила. Спочатку пила з поваги до матінки, потім на згадку про неї. Але тепер у мене починається нове життя. Скоро я увійду до будинку Князя Ерке, як молода пані, і що він про мене подумає? Адже я не дитина, щоб пити на ніч молоко!
— Напевно, ви маєте рацію, пані. - опустила очі служниця.
— Принеси мені подарунок мого нареченого і можеш бути на сьогодні вільна. - дала я їй розпорядження.
— Подарунок? Але пані, адже це... - злякалася дівчина. — Пані, що ви задумали?
— Нічого. Гузель, просто принеси мені його!
— Добре, пані… — похитала вона головою.
Служниця принесла мені скриньку з червоного дерева і схилившись у поклоні покинула мої покої. Дочекавшись коли за дівчиною зачиняться двері, я відкрила скриньку і дістала з неї інкрустований коштовним камінням кинджал.
Наскільки я пам'ятаю, в Агорі не прийнято дарувати нареченій зброю. Це вважається образою, але... Хто ж наважиться сказати своє фе, великому і страшному Князю Ерке?
Цікаво, з якою метою він так вчинив?

Три дні тому
— Князь! - схилився у поклоні, довірений Імператора, що з'явився у розпал святкування на честь повернення Князя з військового походу з перемогою.
— Що привело тебе, Ільме? - підвівся з-за столу Князь Ерке.
— Мене послав Імператор. На честь вашої перемоги над ворогом у прикордонних землях, Імператор дарує вам шлюб із панянкою Мірабель Коде. Ось письмовий указ із особистою печаткою Імператора. - і простяг пергамент з Імператорською печаткою. — Вітаю!
В указі говорилося, що через п'ять днів, Князь Сайрус Ерке, має взяти за дружину, панянку Коде.
— Ти влип, друже! - поплескав Князя по плечу один із його найкращих друзів та соратників, Сігал. — Від Імператорських подарунків не відмовляються, а Імператорський указ ніхто не сміє знехтувати.
— А я вважаю, що ти не правий, Сігале!
— Не правий? Та цю дівчину ніхто в очі ніколи не бачив! Говорять вона страшна, товста, підступна. Все її обличчя вкрите бородавками, а характер такий огидний, що той, хто візьме її за дружину, самоуб'ється того ж дня!
— А я чув інше! Кажуть, що той, хто її хоч раз побачить, буде вбитий її красою. А ще, що вона розумна, добра та великодушна! – наполягав другий друг Князя, Емре.
— Пане. – втрутився у розмову слуга Князя. — Я знайомий із особистою служницею панянки Коде. Вона завжди відгукується про свою пані з гордістю та теплотою.
За годину друзі покинули Князя. А ще за годину він покликав слугу.
— Чен!
— Так, пане.
— Вранці, відправ цю скриню в маєток Коде. Це викуп за наречену.
— Слухаюсь, пане.
— І ще... Розкажи, що ще казала служниця Коде, про свою пані.
— Каже, що пишається тим, що прислуговує їй. Що її пані дуже добра та довірлива. Вона любить читати поезію, історію та іноді любовні романи, коли їй сумно. Любить доглядати сад, і тварин.
— Вона не казала, чому її пані ховається від людей? Вона страшненька?
— Що ви, пане! Гузель каже, що її пані чудова! А не виходить із дому, після смерті матері. А ще після того барон посилив охорону доньки. Її неодноразово намагалися вбити.
— Вбити? Кому треба вбивати дочку опального барона, яку ніхто й у вічі ніколи не бачив?
— Чому ніхто? Пані Арлін товаришує з нею і часто відвідує подругу.
— Арлін? Вона ніколи не згадувала панянку Коде...
— Можливо це через немилість Імператора до барона Коде?
— У будь-якому разі... — Князь дістав із шухляди червону скриньку. У ній лежав зачарований кинджал. — Передай це особисто в руки, панянці Коде.
— Слухаюсь пане!
"Яка ж ти насправді, Мірабель Коде?" – думав Князь. "Хто так наполегливо намагається тебе вбити? І за що? У чому причина?"