Фінал

*  *  *
 У резиденції клану стояв справжній переполох. Голові клану прийшла звістка про повернення Ніка, тож всі члени головної родини клану зайняли кабінет, доручивши прислузі провести Направляючого до кімнати.
 Тим часом, Нік стояв перед резиденцією клану у ваганні. Зрештою від поєдинку пройшов вже тиждень, але залишалось останнє питання, котре потрібно було вирішити. Тому, зібравшись з духом, Нік зайшов до приміщення, та не встиг він зробити і пари кроків, як був перехоплений прислугою.
 - Вас вже очікують. Прошу за мною! - миловидна ельфійка в одязі служниці повела Ніка коридорами до господарського крила, змушуючи його гадати: "з яких то пір приймальня знаходиться у спальнях?". Втім варто було служниці відчинити двері і хлопець застиг як вкопаний... На ліжку, застеленому білими простирадлами, на фоні великого відчиненого вікна, сиділа та читала книгу дівчина, чорне волосся котрої, розвивалось від вітру... а її акуратний носик, та м’які риси обличчя...
 - Еллі?! - Нік не вірив власним очам. Адже він тримав її тіло. Втім наразі всі думки з його голови кудись втекли. Він і сам не помітив, як опинився в кімнаті утримуючи дівчину в обіймах. Він лише порадів, що напередодні дозволив Ельзі привести його до ладу.
 - Нік! Нарешті... Вибач! Я... так довго спала... Але я така щаслива що ти зараз поряд! - дівчина плакала, що змусило хопця відсторонитись та подивившись у її очі - витерти з них сльози. Його здивувало, що одне око змінило свій колір на помаранчевий. Неначе колір полум’я. Втім, як він вважав, це було зовсім не важливо. Він наблизився до дівчини та його губи обпалило поцілунком... За деякий час, відсторонившись Нік притис дівчину до себе та промовив лише одну фразу: «як я скучив...».
 *  *  *
 Місто Альдер. Мерія міста.
 - Як це розуміти - він не повернувся?! - генерали напосідали на Карен, котра почала від роздратування стукати пальцями по столу. А цей вже кілька годин кричав вимагаючи відповідей. - Нам потрібно його знайти! Негайно!!! Потрібно його дослідити! Та і його прихвостнів. Якщо розгадаємо секрет, то ми миттю підкоримо весь материк!
 - Замовкни! Мене зацікавили твої звіти, і в них багато чого не сходиться... особливо за фінансами. Тож до тебе багато питань у слідчих. - генерала схопили під руки два синтохуми та вивели з кабінету. А Карен знову занурилась у свої думки дивлячись на  зображення у рамці, де вона ще дитиною позувала разом з вітчимом та посміхалась.
 - Зрештою, я зроблю хоча б це місто достатньо безпечним для обдарованих! І тоді, можливо ми зможемо зробити крок у майбутнє...

                                       ЕПІЛОГ

 Чоловік з цікавістю спостерігав за співрозмовницею, котра якраз продивлялась звіти, що він отримав. Довгий ніс та таке ж видовжене обличчя, тонкі губи, хитрі очиська, високе чоло та довге волосся заплетене у кінський хвіст. Чоловік явно не мав фізичної привабливості.
 - Задється цього разу він вийшов за всі рамки. Він навіть існування моїх улюбленців поставив під загрозу... Може все ж приборкаєш цього невгамовного, Тера? - басистим голосом промовив він звертаючись до співрозмовниці.
 - Можливо. Якщо він стане загрозою для нашого плану... - дівчина підвелась та вийшла з кімнати, ховаючи від співрозмовника своє лице.

                                         КІНЕЦЬ