аватар стихиї

Подекуди хлопець помічав обвуглені тіла охоронців чи науковців. Їх просто піджарювало блискавками… і чим далі тим більше руйнувань було у будівлі. Нарешті, він помітив, далі коридором, як у кількох стінах нскрізь був пробитий незапланований архітеторами прохід… Якщо простіше, то хтось просто проломився крізь стіни. Пройшовши останній отвір у стіні, Нік опинився у просторій залі і побачив, як дехто, весь покритий блискавками до такого стану, що здавалося саме його тіло стало білискавкою, випаровує тих, хто намагався йому протистояти - двох інших «обдарованих». - Так і знав! Аватар стихії… - Нік ухилився від атаки аватару. «Здається він шукає достатньо сильного Направляючого..». Хлопець використав єдину дієву проти таких істот Форму - те, що назвали «сферою заперечення», варто було йому наповнити Форму Силою, як вона одразу утворила навколо аватара свого роду купол. Після чого просто зменшилась до розмірів горошини… та зникла. - Що? Хто? - знайомий голос змусив Ніка звернути увагу на його володаря. - Ось тепер ми поговоримо! - Нік хижо посміхався. - Правила такі, я питаю - ти відповідаєш. За брехню я спалю тобі кінцівку. За відмову відповідати - також. Якщо зрозумів то кивни. - Нік спостерігав, як сивий киває та задоволено посміхнувся ще ширше. - Отже, як ви витягли мене з тієї порожнечі? - Нам вдалося створити механізм, що підтримує прокол у просторі. Це дуже небезпечно, але нам вдалося стабілізувати все за рахунок... - сивий почав було занурюватись у наукові хащі, але Нік його зупинив. - Як ви дізнались що я там? Ви могли зробити цей "прокол" і там би нікого не було. - Все просто. Ми зв’язались з людиною з того континенту. Він був зацікавлений у подібному. Він запропонував нам час від часу посилати обдарованих… Але вони потрібні були нам цілі… Тому ми відпрацювали систему і ти став першим Направляючим на Ростарі за багато столітть! - Отже, це була змова! Як звали людину з якою ви зв’язались? - голос Ніка вже містив не тільки загрозу. - Тттак всі у виграші... Ми отримуємо обдарованих, він позбувався ворогів. Я не знаю… він називав себе «Немо»… - приречено відповів сивий. Він дивився на цього молодого чоловіка та не впізнавав того, кого називали «овочем». Якщо він пам’ятає, що вони робили щоб витягти з нього таємниці обдарованих… - Мені відомо, що було двадцять людей, котрим ви дали ін’єкцію з моєю кров’ю. П’ятеро - «неліквідні», ще троє - загинули тут. Інші дванадцять? - Нік ледь стримував свою лють. Цей покидьок був причетний до подій у його замку. Але були речі, котрі не мали бути проігноровані. - Більшість загинула. Мені відомо, що ще троє служать своїм господарям, але... якщо враховувати строк… - Їм залишилось не більше місяця. - Нік згадував все що міг з приводу таких випадків. - На останок, я тобі розповім дещо. Ти намагався дати людям, чиї тіла зовсім не пристосовані до цього, здатність пропускати Торана’р. Ті, хто навчився у короткі строки розряджатись блискавкою, були визнані як позитивний результат, а ті хто не отримав нічого негативний? Їх було двадцять. Отже, ти провів експеримент не менше ніж на сотні… всі інші померли… Сивий слухав Ніка та весь тремтів. Здавалося, що він у будь який момент готовий був втекти звідси. - Ти так старанно випитував з мене ці знання. Тому я розповім тобі… Перед тим, як зруйнувати це місце. - Нік почав гратись з блискавкою просто перекидуючи заряд з однієї руки в іншу. - Справа в тому, що тут важлива сумісність. Я дуже довго думав, як Давні зі звичайних людей могли робити Направляючих? Вони відчували сумісність з їхнім Потоком. І це дуже невелика кількість людей… приблизно п'ять відсотків. - Отже, ті кого я визнав непридатними?.. - Так! Вони стали справжніми Направляючими. І ще одне питання: як думаєш, чому Давніх називали Королями Стихій? - Нік знущався з сивого… Його гнів вимагав виходу, але Нік стримувався. - Тому що… невже?! Ті з ким вони ділились своєю силою?! - здогадка шокувала його судячи з виразу обличчя. Нік просто випустив розряд, з котрим грався, у сивого. Що перетворило його на попіл майже миттєво.

Подекуди хлопець помічав обвуглені тіла охоронців чи науковців. Їх просто піджарювало блискавками… і чим далі тим більше руйнувань було у будівлі. Нарешті, він помітив, далі коридором, як у кількох стінах нскрізь був пробитий незапланований архітеторами прохід… Якщо простіше, то хтось просто проломився крізь стіни. Пройшовши останній отвір у стіні, Нік опинився у просторій залі і побачив, як дехто, весь покритий блискавками до такого стану, що здавалося саме його тіло стало білискавкою, випаровує тих, хто намагався йому протистояти - двох інших «обдарованих». - Так і знав! Аватар стихії… - Нік ухилився від атаки аватару. «Здається він шукає достатньо сильного Направляючого..». Хлопець використав єдину дієву проти таких істот Форму - те, що назвали «сферою заперечення», варто було йому наповнити Форму Силою, як вона одразу утворила навколо аватара свого роду купол. Після чого просто зменшилась до розмірів горошини… та зникла. - Що? Хто? - знайомий голос змусив Ніка звернути увагу на його володаря. - Ось тепер ми поговоримо! - Нік хижо посміхався. - Правила такі, я питаю - ти відповідаєш. За брехню я спалю тобі кінцівку. За відмову відповідати - також. Якщо зрозумів то кивни. - Нік спостерігав, як сивий киває та задоволено посміхнувся ще ширше. - Отже, як ви витягли мене з тієї порожнечі? - Нам вдалося створити механізм, що підтримує прокол у просторі. Це дуже небезпечно, але нам вдалося стабілізувати все за рахунок... - сивий почав було занурюватись у наукові хащі, але Нік його зупинив. - Як ви дізнались що я там? Ви могли зробити цей "прокол" і там би нікого не було. - Все просто. Ми зв’язались з людиною з того континенту. Він був зацікавлений у подібному. Він запропонував нам час від часу посилати обдарованих… Але вони потрібні були нам цілі… Тому ми відпрацювали систему і ти став першим Направляючим на Ростарі за багато столітть! - Отже, це була змова! Як звали людину з якою ви зв’язались? - голос Ніка вже містив не тільки загрозу. - Тттак всі у виграші... Ми отримуємо обдарованих, він позбувався ворогів. Я не знаю… він називав себе «Немо»… - приречено відповів сивий. Він дивився на цього молодого чоловіка та не впізнавав того, кого називали «овочем». Якщо він пам’ятає, що вони робили щоб витягти з нього таємниці обдарованих… - Мені відомо, що було двадцять людей, котрим ви дали ін’єкцію з моєю кров’ю. П’ятеро - «неліквідні», ще троє - загинули тут. Інші дванадцять? - Нік ледь стримував свою лють. Цей покидьок був причетний до подій у його замку. Але були речі, котрі не мали бути проігноровані. - Більшість загинула. Мені відомо, що ще троє служать своїм господарям, але... якщо враховувати строк… - Їм залишилось не більше місяця. - Нік згадував все що міг з приводу таких випадків. - На останок, я тобі розповім дещо. Ти намагався дати людям, чиї тіла зовсім не пристосовані до цього, здатність пропускати Торана’р. Ті, хто навчився у короткі строки розряджатись блискавкою, були визнані як позитивний результат, а ті хто не отримав нічого негативний? Їх було двадцять. Отже, ти провів експеримент не менше ніж на сотні… всі інші померли… Сивий слухав Ніка та весь тремтів. Здавалося, що він у будь який момент готовий був втекти звідси. - Ти так старанно випитував з мене ці знання. Тому я розповім тобі… Перед тим, як зруйнувати це місце. - Нік почав гратись з блискавкою просто перекидуючи заряд з однієї руки в іншу. - Справа в тому, що тут важлива сумісність. Я дуже довго думав, як Давні зі звичайних людей могли робити Направляючих? Вони відчували сумісність з їхнім Потоком. І це дуже невелика кількість людей… приблизно п'ять відсотків. - Отже, ті кого я визнав непридатними?.. - Так! Вони стали справжніми Направляючими. І ще одне питання: як думаєш, чому Давніх називали Королями Стихій? - Нік знущався з сивого… Його гнів вимагав виходу, але Нік стримувався. - Тому що… невже?! Ті з ким вони ділились своєю силою?! - здогадка шокувала його судячи з виразу обличчя. Нік просто випустив розряд, з котрим грався, у сивого. Що перетворило його на попіл майже миттєво.