резиденція Тоарен

  *  *  *

  Дормар - столиця Трифану. Місто двадцяти восьми веж, історія котрого налічує більше тисячу років існування, наразі було поглинене гвалтом. Невідомі вбили кількох глав кланів, що призвело до внутрішніх конфліктів у цих самих кланах і потроху переросло у справжню холодну війну вже і між самими кланами. Здавалося б, королівська фамілія мали б втрутитись, але з королівського замку всі посильні повертались з однією відповідю: «король відсутній, а міністри надто зайняті. Чекайте на повернення його величності».

  Не оминула така участь і клан ельфів. Голова клану ледь дихав на своєму ліжку, а лікарі лише розводили руками. Отрута виявилась надто сильною і надто рідкісною.

  - Батьку! Я обіцяю, що знайду винуватців і поверну матір додому! Чого б це мені не коштувало... - молода ельфійка, що наразі сиділа поряд з ледь живим ельфом була виснажена. Червоні очі та бліда шкіра ясно давали зрозуміти, що дівчина ледь тримається. Втомлена, вийшовши з кімнати та довіривши Аверіна клановим лікарям, дівчина звернулась до одного з слуг:

  - Він ще живий? - колись наївна дівчина, що захоплювалась балом, наразі виглядала, як якась валькірія. - Він має пожалкувати, що зв’язався з нами... І розповісти все! - жага крові та помсти неначе горіли у ясних очах дівчини, від чого слуги тремтіли. Вона самотужки перебила майже всіх, хто прийшов за нею... Коли гвардійці врешті дістались до неї, від нападників в живих залишився лише один, а інші... Від них і хоронити було нічого.

  - Так пані! Вимушена нагадати, що Рада Клану вимагає зустрічі. Вони хочуть визначити наступника, адже нинішній голова не може виконувати свої обов’язки. -служка з поклоном нагадала дівчині про запланований захід. Формальність, але вона мусить бути виконана. Інакше клан Тоарен втратить свої позиціі і голововуватиме хтось інший, що у нинішній ситуаціі може привести до різанини.

  - Отже, все готово?! Швидко вони зібралися... Чують наживу. - дівчина стиснула кулак та різко видихнувши заспокоїлась. Так як вчив її батько та брат. «Нік би впорався... Навіть з цими пацюками з Ради Клану». Втім в неї не було часу на все це. - Що ж, якщо вони всі зібралися, то влаштуємо їм холодний душ! Нехай не забувають - ХТО головує у цьому клані! - дівчина кровожерливо посміхнулася та пішла крізь добре освітлений коридор західного крила до зали Ради Клану і власної долі.

  Рада Клану цього разу була на диво жвавою. Всі клани були збентежені ситуацією і можливостями, що вона відкривала. Адже зараз, у всіх був шанс стати головуючим над усіма кланами.

  Зала ради була більше схожа на аудиторію. Лави та столи розташовані таким чином, що хто б з присутніх не тримав слово - його чули всі чітко. Та навіть гомін, що зараз стояв, не завадив би виступаючому. Але всі ці ельфи головували у своїх кланах. Їх було не більше сотні, та всі вони розподілялись на фракції, що підтримували найсильніших представників кланів. Нарешті двері відчинилися та до зали увійшла молода ельфійка у супроводі гвардійця та служки. Недавній напад та замах на її родину змусили гвардійців стати параноїками, тому вони підозрювали всіх навколо... Навіть інших членів Ради Клану.

  - Нарешті, наша принцеса ушанувала нас своєю присутністю! - з явною насмішкою промовив один з кандидатів на пост голови.

  - Вибачте за затримку ер Каернед! На відміну від членів Ради, що так швидко зібрались, в мене було багато клопотів, що вимагали негайного вирішення. - відповідь дівчини явно не сподобалась цьому кандидату, але Лієні було всеодно, що і кому подобається. - Отже, можемо починати, коли всі зібралися!

  - Дуже добре! Ситуація доволі критична, тому я виступлю як голос Ради! Зауваження є? - промовив статний ельф з холодним виразом обличчя. Було враження, що все, що коїться навколо, йому було мало цікавим. - Зауважень немає! Дуже добре! Отже, леді Лієна, на резиденцію і Вас особисто, було скоєно кілька замахів, що ставить під питання компетентність правління вашого клану. Останній замах навіть був - успішний! Як ви збираєтесь захищати нас, коли не здатні захистити навіть себе? - холодним тоном промовив Лаерден - «льодяний лорд».

  - Вимушена погодитись. Замахи таки були, але нам вдалося захиститись від них силами лише клану Тоарен! Ми не задіяли жодного воїна чи майстра з ваших кланів. Ми надаємо підтримку іншим кланам, що не мають наших можливостей. Нам вдалося повернути вплив у Раді Кланів. Все це - ми зробили без вашої підтримки! А щодо останнього замаху... То мене дуже цікавить: чому клан Каернед запросив підтримку військовими, хоча на їх території завелись тільки кілька нещасних Змінених? -відповідь дівчини явно була не очікуваною, що змусило багатьох членів  Ради задуматись.

  - Досить! Як ти смієш звинувачувати мене не маючи прямих доказів?! - вибухнув раніше названий ельф. - Ми зібрались тут задля вирішення проблеми! Тому я пропоную вчинити наступне: коли клан Тоарен стільки разів довів свою некомпетентність - ми маємо обрати інший головуючий клан. А в знак поваги до заслуг пращурів попереднього голови, я пропоную самій принцесі обрати майбутнього голову Клану! - промова викликала неабиякий ажіотаж та гвалт, адже все це означало, що той кого Лієна обере як свого чоловіка, стане у голові Клану. Тому рішення було підтримане і прийняте мало не одноголосно, що неабияк розлютило дівчину.

  - Мій батько ледь живий... Матір викрали... А ви мені пропонуєте таке?! - дівчина казала тихо, але все ж її почули. Проте мало кому було діло до почуттів принцеси клану Тоарен. Дівчині нічого не залишалось, як покинути це збіговисько жадібних ельфійських представників кланів. Втім Лієна не переймалася щодо бажань цих аристократів. Пройшовши далі коридором, вона опинилась біля непримітних дверей, що вели до підземелля. Спустившись сходами, дівчина пройшла до освітленого факелами коридору та пройшла до єдиної, наразі зайнятої, камери. Відчинивши двері Лієна побачила чоловіка, що неначе насолоджувався своїм буттям у темряві... Хоча попередні мешканці каземату ламались дуже швидко.