Сова стежить за тобою

Сонце вже сідає далеко за горами. Дерева замовкають та стоять непохитно, бо вітер припиняє співати свою пісню. Природа затихає і в темному лісі прокидається сова. Щоночі вона полює на когось і на цей раз вона стежить за тобою. Поки ти з ліхтариком крокуєш по лісу, вона тихо з гілки на гілку перелітає за тобою. Ти чуєш дивний звук, обертаєшся і випадково зіштовхуєшся поглядом з совою. Ліхтарик світить на неї, а вона дивиться тобі прямо в душу. Ти загіпнотизований та не можеш відвести погляд, в якийсь момент просто засинаєш під деревом. 

Тебе більше ніхто не бачить та не може знайти. Твій слід зник, ніби тебе ніколи не існувало. Роками справа про твоє зникнення залишається не розкритою. За весь цей час сонце встигло прокинутися десятки тисяч разів, листя на деревах падало та виростало знову. Твої знайомі старіли та помирали, але пам'ять про тебе не була забута. Вони згадували про тебе, коли дивилися твій улюблений фільм та чули твій улюблений гурт. Пам'ятали тебе серед глухих ночей, які не давали відповіді на питання. Кожен з близьких намагався зрозуміти, що ж сталося тієї рокової ночі. Дехто пробував робити власні розслідування, які нічим не закінчувалися. Розмови про тебе були сповнені печалі в цьому стані невизначеності. Вони жили з думкою про те, що одного дня побачать тебе та отримають відповіді на запитання. Історія про тебе передавалася із вуст у вуста. Минали роки, багато хто вже помер, але їх нащадки чули про тебе з історій. Твоя постать лишається для них загадкою, яку вже не розгадати, навколо цієї справи побудовано безліч легенд.

Прокинувшись серед ночі, ти не можеш згадати, хто ти такий, як тебе звати та який зараз рік. Ти дістаєш ліхтарик з кишені, а він досі світить так, ніби його вмикали лише вчора ненадовго. Оглядаєш себе та бачиш, що ти сильно постарів. Навколо лише безкрайній темний ліс, який давно поглинув твою душу. Все змінилося, але виходу звідси немає. Тут мертва тиша та загадкова сова, яка клацає дзьобом.

(02.10.2026)