У квітні Джесс прокинулася від фотографії пральної машини.
Було 6:52 ранку.
Вона лежала на боці, телефон світив просто в обличчя, Бен спав поруч.
Повідомлення від Емма:
Is this hose supposed to look like this?
Нижче — фотографія.
Джесс збільшила.
Зменшила.
Знову збільшила.
На фотографії був звичайний шланг.
Можливо, трохи вигнутий.
Можливо, ні.
Вона вже набрала:
НЕ ВМИКАЙ МАШИНУ
Подивилася.
Стерла.
Написала:
Вода тече?
Емма відповіла майже одразу.
no
JESS:
Пахне горілим?
EMMA:
no
JESS:
Тоді чому ти дивишся на шланг о 6:52 ранку?
Пауза.
EMMA:
Кевін dropped a sock behind washer
Джесс закрила очі.
Поруч ворухнувся Бен.
— Що?
— Нічого.
— Діти?
— Так.
— Усі живі?
— Так.
— Тоді сьома ранку.
Він натягнув ковдру на голову.
Джесс знову подивилася на телефон.
Емма:
also I think Медді is engaged
Джесс сіла.
— ЩО?
Бен під ковдрою:
— Що сталося?
Телефон задзвонив.
Емма.
Джесс відповіла:
— Що означає «думаю»?
— Тихо.
— ЩО ОЗНАЧАЄ...
— Mom!
Джесс замовкла.
Бен уже сидів.
— Хто заручився?
Джесс махнула рукою.
— Не знаю!
Емма шепотіла:
— Я сказала think. Не engaged-engaged.
— Скільки видів engaged ти знаєш?
— Вона погодилася.
— На що?
— На summer internship.
Джесс дивилася в стіну.
Бен повільно ліг назад.
— Я її люблю, — сказав він. — Але я більше ніколи не прокидатимусь.
Джесс притиснула телефон до вуха.
— Емма Картер.
— Що?
— Ти написала мені, що твоя сестра заручена.
— Я написала I think.
— Це не допомагає.
— Я ще не прокинулась.
— Тоді навіщо ти пишеш людям?
— Через hose.
Джесс встала з ліжка.
— Починай спочатку.
Історія виявилася значно менш цікавою.
Медді подалася на літнє стажування в Атланта. Не сказала батькам, бо не була впевнена, що її візьмуть. Учора ввечері отримала offer. Емма дізналася, бо Медді подзвонила їй о першій ночі.
— Чому мені не подзвонила?
— Бо була перша ночі.
— Тобі подзвонила.
— Я не мама.
Джесс відкрила рот.
Закрила.
Це було справедливо.
— Вона сама скаже?
— Так.
— Коли?
— Mom.
— Добре.
— Не дзвони їй.
— Я не збиралася.
Емма мовчала.
— Не збиралася.
— Okay.
— І припини говорити це слово.
— Яке?
Джесс завершила дзвінок.
Бен дивився з ліжка.
— Ти подзвониш Медді?
— Ні.
— Молодець.
— Не говори зі мною так.
Він ліг.
Джесс постояла.
Телефон у руці.
Не подзвонила.
Пішла варити каву.
О десятій тридцять вони зустрілися на patio біля невеликого кафе.
Цього разу без Кевін.
Це було окремо погоджено в груповому чаті.
Меган приїхала з Деніел.
Лорен — сама.
Джесс нічого не сказала.
Навіть не подивилася за її плече.
Лорен помітила.
— Він буде.
— Я не питала.
— Я знаю.
— Справді не питала.
— Джесс.
— Що?
— Ти дивилася на паркування lot.
— Там машини.
Меган сіла.
— Вона не виліковна.
Деніел поставив на стіл coffee carrier.
— Кому black?
Три руки піднялися.
Він подивився на стаканчики.
— Я взяв один.
— Чудово, — сказала Лорен.
— Я можу піти.
— Сядь, — сказала Меган. — Вони переживуть.
Джесс узяла latte.
— Я теж можу пити це.
Лорен:
— Ти ненавидиш молоко.
— Не ненавиджу.
— Двадцять років ненавиділа.
— Люди змінюються.
Меган відпила свою каву.
— Це не твій.
Джесс подивилася на стакан.
На ньому було написано MEGAN.
— Чорт.
Віддала.
Деніел сів.
Він уже звик.
Це було видно з того, що не намагався розібратися.
Меган повернула Джесс інший стакан.
— Твій.
— Дякую.
— Будь ласка.
Лорен дивилася на них.
— Ви як стара подружня пара.
— Не кажи так при Деніел.
— Я тут, — сказав він.
— Саме.
Телефон Лорен завібрував.
Вона прочитала.
Усміхнулася.
Меган помітила.
Промовчала приблизно чотири секунди.
— Де він?
Лорен подивилася.
— Чотири секунди.
— Я старалася.
— Parking.
Джесс:
— Ноа?
— Ні, папа римський.
Деніел мало не вдавився кавою.
Меган засміялася.
— Оце було зле.
— Вона зранку така, — сказала Джесс.
— Я зранку працюю.
— Субота.
— І?
Ноа з'явився через кілька хвилин.
Не сам.
Поряд ішов Ілай.
Джесс побачила.
Потім дуже старанно подивилася на каву.
Лорен це теж побачила.
— Можете дивитися.
— Я не...
— Дивіться.
Джесс подивилася.
Ноа ніс два paper bags. Ілай — коробку donuts.
— Рейчел? — спитала Лорен, коли вони підійшли.
— Emergency shift.
— Знову?
— Flu.
Ілай поставив коробку.
— I picked them.
Меган відкрила.
— Я тебе вже люблю.
— Меган, — сказала Лорен.
— Що?
— Нічого.
Ноа поцілував Лорен у щоку.
Сів поруч.
Просто.