Сорок Плюс Один Труп

Глава 9. Сорок два долари

У вівторок Джесс отримала конверт із Північної Кароліни.

Справжній.

Паперовий.

З маркою.

Вона побачила його о шостій вечора між рахунком за воду і рекламою стоматолога, який уже втретє обіцяв їй «усмішку, на яку вона заслуговує».

На конверті було написано:

JESS CARTER
DEBT COLLECTION DEPARTMENT

Джесс навіть не зайшла в будинок.

Сфотографувала.

Надіслала Меган і Лорен.

Меган відповіла:

ВІДКРИВАЙ

Лорен:

Не заохочуйте його.

Меган:

Ти теж хочеш знати.

Лорен:

Так. Але з гідністю.

Джесс затиснула пошту під пахвою й розірвала край.

Усередині був чек.

На сорок два долари.

І записка.

Debt forgiven.

Нижче:

But I want my pants back.

Джесс перечитала.

— Бен!

Із гаража:

— Що?

— Іди сюди.

— Я зайнятий.

— Тут про штани.

Пауза.

Бен з'явився у дверях.

— Чиї?

— Оце правильне питання.

Вона простягнула записку.

Він прочитав.

Ще раз.

Подивився на дружину.

— Тревор хто?

— Mills.

— Я мав би знати Тревор Mills?

— Ні.

— Добре.

Він повернув записку.

— А штани?

— Теж ні.

Бен почав іти назад.

— Стій.

— Що?

— Тобі зовсім не цікаво?

— Ти сказала, що двадцять років тому вилізла у вікно в рушнику, а якийсь Тревор дав тобі штани.

— Приблизно.

— Я одружений із тобою двадцять один рік. У мене вже немає категорії «несподівано».

Джесс засміялася.

— Це образливо.

— Це досвід.

Він зник у гаражі.

Джесс написала:

JESS: Він прислав МЕНІ $42.

Меган:

Благородний.

Лорен:

Бухгалтерськи безглуздо.

Меган:

Ти народилася сорокарічною?

Лорен:

Ні. Я просто швидко виправилася.

Наступне повідомлення прийшло від Тревор.

Check your email.

Джесс не сподобалося.

Вона відкрила пошту.

Тема:

FOUNDERS WEEKEND / OLD PEOPLE TABLE

— Ні.

У копії були Меган і Лорен.

І ще сім адрес.

Джесс прокрутила.

Тревор зібрав стару компанію.

Не всю.

Достатньо.

Людей, яких вона не бачила п'ятнадцять, сімнадцять, дев'ятнадцять років.

Хтось відповів майже одразу:

I AM IN.

Потім:

Wait, are spouses coming?

Ще:

Is Talbot still alive?

Тревор:

Pretty sure Mrs. Talbot is immortal.

Джесс усміхнулася.

І раптом побачила ім'я.

Elizabeth Monroe.

Бетсі.

Вона торкнулася екрана.

Адреса була активна.

Тревор додав і її.

Джесс не знала, чому це здивувало.

Бетсі жила далі.

Звичайно.

Десь була всі ці роки, поки троє інших жінок перетворили одну студентську ніч на напівзабуту легенду.

Через хвилину Бетсі відповіла:

I'll be there Saturday. And before anyone asks: I graduated.

Джесс засміялася так голосно, що Бен знову визирнув із гаража.

— Тепер що?

— Нічого.

Він показав на неї пальцем.

— Не починай.

— Що?

— Я теж навчився.

І зник.

Медді зателефонувала о 10:38 вечора.

Джесс уже лежала в ліжку.

Бен читав поруч.

— Привіт.

— Мам.

Одне слово.

Джесс сіла.

— Що сталося?

— Чому одразу щось сталося?

— Ти подзвонила о десятій тридцять вісім і сказала «мам» голосом із дитинства.

— Який у мене був голос у дитинстві?

— Цей.

— Я просто хотіла спитати.

— Питай.

Медді помовчала.

— Ти будеш злитися.

— Уже трохи.

— Це не допомагає.

Бен опустив книжку.

Джесс показала йому долонею: поки ні.

— Медді.

— Можна Емма поживе в мене кілька днів?

Джесс насупилася.

— У тебе?

— Ну, не буквально в мене. У будинку.

— Вона й так живе...

— Не там.

Тепер Бен закрив книжку.

— Де Емма?

— Тут.

— Дай їй телефон.

— Вона не хоче.

— Мені байдуже.

Шурхіт.

Далеко:

— Я сказала, не дзвони їй!

Медді:

— Вона все одно дізнається.

— Дай телефон.

Ще шурхіт.

Потім Емма:

— Привіт.

— Де ти живеш?

— Мам.

— Це просте питання.

— У квартирі.

— Якій?

— Нашій.

— Тоді чому Медді питає, чи можеш ти жити в sorority будинок?

Тиша.

Бен уже встав і шукав окуляри.

Джесс знову показала: сядь.

Він не сів.

— У нас проблема з roommate, — сказала Емма.

— Яка?

— Не велика.

— Емма.

— Вона завела собаку.

Джесс почекала.

— І?

— Великий.

— Наскільки?

— Не знаю. Собака.

На фоні Медді:

— Дев'яносто фунтів.

— Він не дев'яносто!

— Вісімдесят сім!

Джесс прикрила очі.

— Чия собака?

— Кайла.

— У вашій квартирі дозволені тварини?

Ще одна пауза.

— Залежить.

— Від чого?

— Від тварини.

— Емма.

— У нього paperwork.

Медді на фоні:

— Учора не було!

— Замовкни!

Бен тихо:

— Що?

Джесс закрила мікрофон.

— Собака.

— Який?

— Великий.

Бен сів назад.

Собака не входив у його категорію надзвичайних ситуацій.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше