Колишній чоловік Лорен телефонував їй двічі на рік.
На день народження.
І коли йому щось було потрібно.
День народження Лорен був у березні.
Тому, побачивши MARK BENNETT на екрані у вівторок о 7:34 ранку, вона залишила телефон дзвонити.
Вона саме фарбувала ліве око.
Права стрілка вийшла добре. Ліва — ні. Людина, яка вигадала симетричний макіяж, очевидно, не мала роботи.
Телефон замовк.
За секунду прийшло повідомлення.
Please call me. Not an emergency.
Лорен домалювала око.
Подивилася.
Стерла.
Почала знову.
Телефон задзвонив.
— Господи.
Вона відповіла.
— Хтось помер?
— Доброго ранку тобі теж.
— Ти написав, що не emergency. Я перевіряю.
— Ніхто не помер.
— Тоді в мене сім хвилин.
— Чому сім?
— Бо через сім хвилин я маю вийти.
— Ти завжди говорила десять.
— Інфляція.
Марк засміявся.
Колись цей сміх міг змінити її настрій.
Потім кілька років псував.
Тепер був просто знайомим звуком.
Непоганий результат для дванадцяти років шлюбу й чотирьох років після нього.
— Мені потрібна послуга.
— Звичайно.
— Ти ще навіть не знаєш яка.
— Ти подзвонив о сьомій тридцять чотири у вівторок.
— Уже сім тридцять п'ять.
— Шість хвилин.
— Добре. У Клер в суботу захід.
Лорен перестала фарбуватися.
— Ні.
— Я не договорив.
— Не треба.
— Це fundraiser.
— Особливо ні.
— Їм потрібна людина.
— У світі вісім мільярдів.
— Яка розуміється на commercial leases.
— Трохи менше.
— Лорен.
— Марк.
Він видихнув.
Лорен знала цей видих.
У шлюбі після нього зазвичай ішло: можеш просто вислухати?
Цього разу не пішло.
Прогрес.
— У них зірвався консультант, — сказав він. — Треба просто подивитися договір на приміщення перед підписанням. Година. Може, менше.
— Найміть юриста.
— Є юрист.
— Тоді навіщо я?
— Бо юрист сказав, що питання не юридичне.
— Нарешті розумна людина.
— Їм треба хтось із development.
— Є development consultants.
— Клер просила тебе.
Лорен опустила туш.
— Клер просила мене?
— Так.
— Твоя Клер?
— Скільки в мене Клер?
— Я не веду облік.
— Одна.
— Я рада.
— Лорен.
Вона підійшла до шафи.
— Чому вона не подзвонила сама?
— Бо думає, що ти її ненавидиш.
Лорен витягла дві сорочки.
Поклала одну назад.
— Я її не ненавиджу.
— Я знаю.
— Я майже її не знаю.
— Я їй це казав.
— Чудово. Дуже тепла рекомендація.
— Що я мав сказати?
— Нічого.
— П'ять хвилин.
— Не рахуй.
— Ти почала.
Лорен сіла на край ліжка.
— Що за захід?
— Community arts nonprofit. Вони орендують старий склад. Хочуть робити студії, класи, маленьку сцену.
Це було гірше.
Якби він сказав салон, ресторан чи ще один магазин свічок, вона могла б відмовити без жодного внутрішнього руху.
— Де?
Марк назвав адресу.
Лорен знала будівлю.
— Там проблеми з паркування.
— Знаю.
— І loading access.
— Знаю.
— Власник перекладає exterior maintenance на tenant?
Марк помовчав.
— Оце Клер й питала.
Лорен заплющила очі.
— Надішли договір.
— Дякую.
— Я не сказала, що прийду.
— Знаю.
— І не кажи Клер.
— Уже написав.
— Марк.
— Що? Вона стоїть поруч.
Лорен випросталася.
— Зараз?
— Ми снідаємо.
На фоні жіночий голос:
— Tell her I'm sorry.
Лорен мовчала.
Марк сказав:
— Вона каже...
— Я чула.
Ще пауза.
Потім Клер, уже ближче:
— Лорен? Hi. I'm really sorry. This was my idea, not his.
Лорен подивилася на себе в дзеркало.
Одне око нафарбоване.
Друге ні.
Колишній чоловік передав телефон новій дружині за сніданком.
Життя іноді не мало жодного почуття композиції.
— Доброго ранку, Клер.
— Якщо це незручно, забудь. Серйозно. Я сказала Марк, що сама подзвоню, а він сказав, що це буде дивно.
— Він помилився.
На фоні:
— Дякую.
Клер засміялася.
— Я теж так сказала.
Лорен несподівано всміхнулася.
— Надішліть договір.
— Точно?
— Я подивлюся. Нічого не обіцяю.
— Це вже дуже багато.
— І якщо там triple-net lease, я кладу слухавку назавжди.
— Там triple-net lease.
Лорен прикрила очі.
— Звичайно.
— Але, можливо, поганий?
— Вони не бувають хорошими чи поганими самі по собі.
— О. Марк сказав, що ти скажеш саме це.
— Віддай йому телефон.
— Він уже втік.
— Розумний.
— Дякую, Лорен.
— Не дякуй до того, як я прочитаю.
Вони завершили.
Лорен подивилася на годинник.
7:47.
— Чорт.
Друге око довелося фарбувати на парковці.
О 10:12 Ноа надіслав їй фотографію стіни.
Без привітання.
Без тексту.
Просто цегла.
Лорен збільшила.
Нічого.
Написала:
?
Відповідь:
Structural engineer says we can open it.
Лорен:
When?
11:30.
Вона глянула на календар.
Об 11:00 — дзвінок.
Об 11:30 — ще один.
О 12:15 — обід meeting.
Написала:
Send photos.
Ноа:
You don't want to see it?
Лорен:
I have a job.