У суботу вранці Меган купила лампу.
Вона не планувала.
Їй потрібні були батарейки, засіб для скла і нова дошка для нарізання, бо стара тріснула навпіл після того, як Меган поставила її в посудомийку, хоча на наклейці було написано HAND WASH ONLY.
Лампа стояла біля каси.
Жовта.
Безглузда.
З абажуром, схожим на капелюх жінки, яка курить на веранді й знає, хто з ким спить.
Меган узяла її.
— Вам пакет? — спитала касирка.
— Для лампи?
— Для батарейок.
— А.
Пакет вона теж узяла.
О 10:17 Меган уже ненавиділа лампу.
Вона не поміщалася в багажник.
Тобто поміщалася, якщо скласти сидіння, але на задньому сидінні лежали дві коробки, сумка з одягом, який Меган збиралася віддати ще з березня, і один черевик.
Другого не було.
Меган не знала чому.
Вона стояла на парковці, тримаючи лампу обома руками, коли хтось сказав:
— Знову не ваша машина?
Вона впізнала голос раніше, ніж чоловіка.
Повільно обернулася.
Він стояв за два місця від неї з паперовим стаканом кави.
Той самий.
Чек.
Чужий SUV.
Підозра в переслідуванні.
— О ні.
— Добрий ранок.
— Ви мене переслідуєте.
— Цього разу я навіть не підходив.
— Поки що.
Він подивився на лампу.
— Вона ваша?
— Не знаю.
— Ви її тримаєте.
— Це ще нічого не доводить. Ми вже проходили.
Він усміхнувся.
Сьогодні без сонцезахисних окулярів.
Карі очі.
Меган чомусь відзначила.
Не потрібно було.
— Вам допомогти?
— Ні.
Вона спробувала засунути лампу боком.
Абажур уперся в дверцята.
— Очевидно.
— Я впораюся.
— Я бачу.
— Ви завжди так розмовляєте з незнайомими жінками?
— Тільки з тими, які двічі звинувачують мене у злочині.
— Один раз.
— Сьогодні було «переслідуєте».
— Це жарт.
— А минулого разу?
— Попереднє розслідування.
Він поставив каву на дах своєї машини.
— Дайте.
— Не треба.
— Ви зараз зламаєте абажур.
— Він коштував тридцять дев'ять доларів.
— Тоді тим більше.
— Це не дуже дорога лампа.
— Для мене достатньо дорога, щоб не дивитися, як ви її вбиваєте.
Меган віддала.
Не тому, що здалася.
Просто хотіла подивитися, чи в нього вийде.
Він відкрив багажник.
Побачив речі.
Мовчав.
Меган схрестила руки.
— Кажіть.
— Що?
— Я бачу.
— Що бачите?
— Ваше обличчя.
— У мене просто обличчя.
— Ні. Там думка.
— Я не збираюся коментувати.
— Коментуйте.
Він показав на коробки.
— Це сміття чи майно?
— Майно.
— Усе?
— Так.
— Черевик?
Меган подивилася.
— Особливо черевик.
— Добре.
Він дістав коробку.
— Гей.
— Вона порожня.
— Звідки ви знаєте?
Він перевернув.
Порожня.
— Це нічого не означає.
Поставив на землю.
Другу теж.
Там лежали три книги, старий плед і фен.
— Оце майно, — сказала Меган.
— Бачу.
— Обережно.
— Я тримаю коробку.
— Я просто кажу.
Він поставив її на першу.
Склав сидіння.
Лампа зайшла без проблем.
— Зрадниця, — сказала Меган.
— Хто?
— Лампа.
Він засміявся.
І Меган раптом подумала, що досі не знає його імені.
Це було дивно.
Вони вже двічі сперечалися.
Він бачив її багажник.
Практично інтимність.
— Меган.
— Що?
— Моє ім'я.
— А.
Вона простягнула руку.
— Меган Walsh.
Він витер долоню об джинси, хоча вона не була брудною.
— Деніел Mercer.
— Добре.
— Добре?
— Тепер, якщо ви мене пограбуєте, я маю ім'я.
Деніел подивився на неї.
— Ви дуже послідовна людина.
— Дякую.
— Це не був комплімент.
— Я вирішую, що комплімент.
— Зручно.
Він підняв каву з даху.
— Гарного дня, Меган Walsh.
— Вам теж, Деніел Mercer.
Він пішов.
Меган зачинила багажник.
Сіла в машину.
Завела.
Не поїхала.
Деніел поклав щось у свою машину.
Зачинив.
Пішов до магазину.
Меган подивилася перед собою.
— Ні.
Виїхала.
Через сім хвилин вона повернулася.
Не через Деніел.
Вона забула батарейки на касі.
Це було важливо.
Батарейки коштували майже дев'ять доларів.
Меган припаркувалася з іншого боку.
Зайшла.
Касирка впізнала її.
— Батарейки?
— Я знала, що щось не так.
— Вони тут.
— Дякую.
Вона взяла пакет.
І тоді почула:
— Меган?
Чорт.
Деніел стояв біля відділу повернень із коробкою в руках.
— Ви повернулися.
— Батарейки.
Вона підняла пакет.
— Звичайно.
— Що це означає?
— Нічого.
— Я вже ненавиджу це слово.
— Чому?
— Довга історія.
Він показав коробку.
— Я теж щось забув.
— Що?
— Повернути.
— Це не те саме.
— Залежить від часу.
На коробці був намальований кавовий апарат.
— Не сподобався?
— Я купив не той.
— Як можна купити не той кавовий апарат?
— Дуже легко. Береш коробку. Платиш.
— Я маю на увазі...
— Знаю.
Працівниця за стійкою покликала:
— Next.
Деніел підняв коробку.
— Моя черга.
— Щасти.
Меган пішла.
Біля дверей почула:
— Sir, this isn't the machine from the box.
Вона зупинилася.
Ні.