Сорок Плюс Один Труп

Глава 4. Абсолютно нормальний чоловік

Наталі Walsh познайомилася з абсолютно нормальним чоловіком у черзі за куркою.

Саме так вона сказала Меган три тижні тому.

Не «цікавим».

Не «симпатичним».

Не «здається, він мені подобається».

Абсолютно нормальним.

Меган мала б насторожитися ще тоді.

У понеділок о 8:16 ранку вона стояла босоніж на кухні, чекала, поки тостер віддасть їй сніданок, і слухала сестру по гучному зв'язку.

— Я не сказала, що він одружений.

— Ти подумала.

— Я сказала, що два телефони нічого не доводять.

— Ти зробила паузу.

— Я їла.

— Ти завжди їси, коли не хочеш відповідати.

Меган подивилася на тостер.

— Це дуже широке твердження.

— Ти зараз їси?

— Ні.

Тост вискочив.

Наталі мовчала.

— Це був тостер.

— Звичайно.

Меган дістала хліб.

— Почнемо спочатку. Скільки ви зустрічаєтеся?

— Три тижні.

— Скільки разів бачилися?

— П'ять.

— Це нормально.

— Я знаю.

— Ти була в нього вдома?

— Ні.

— Це теж нормально.

— Він не каже, де живе.

Меган поклала ніж.

— Взагалі?

— Каже, що недалеко від Декейтер.

— Це велика територія.

— Дякую, Google Maps.

— Nat.

— Що?

— Я на твоєму боці.

— Ти звучиш як людина, яка зараз відкриє блокнот.

Меган глянула на блокнот біля холодильника.

Закрила його.

— Я не відкриваю блокнот.

— У тебе є блокнот?

— Для продуктів.

— Господи.

— Я доросла.

— У тебе в холодильнику пляшка вина і гірчиця.

Меган відкрила холодильник.

Ще й половина лимона.

— Є лимон.

— Забираю свої слова назад.

Вона намазала тост маслом.

— Добре. Два телефони.

— Один особистий. Один робочий.

— Нормально.

— Він ніколи не бере робочий при мені.

— Ввічливо.

— Виходить відповідати.

Меган перестала жувати.

— Може, робота конфіденційна.

— Він продає медичне обладнання.

— Там можуть бути клієнти.

— О десятій вечора?

— Лікарні існують після п'ятої.

— Він не продає дефібрилятори під час зупинки серця.

— Не знаю, як працюють продажі дефібриляторів.

— Іноді він зникає на вихідні.

— Відрядження.

— Не каже куди.

— Це вже трохи...

— Ага.

— Але не доказ.

— І в нього є ключ.

Меган сперлася на стільницю.

— В усіх є ключі.

— Не такий.

— Який?

— Старий.

— Наскільки старий?

— Не знаю. Як у кіно.

— Це дуже корисна одиниця вимірювання.

— Великий, латунний. На окремому кільці. Він його ховає.

— Звідки ти знаєш, що ховає?

— Я його побачила, він одразу поклав у кишеню.

— Можливо, не ховає.

— І сказав: «Не хвилюйся про це».

Меган прикрила очі.

— О.

— Оце твоє «о» мені й не сподобалося в суботу.

— Тоді навіщо ти мені дзвониш?

— Бо ти моя сестра.

— Це дуже невдалий аргумент.

— І тому що вчора він сказав, щоб я ніколи не приходила до нього додому без попередження.

— Дослівно?

Наталі замовкла.

— Nat.

— Він сказав: «Promise me you won't ever just show up at my place.»

— Це не те саме.

— Чим?

— Там було «promise me».

— І це краще?

— Ні. Просто дивніше.

— Дякую.

Меган відкусила тост.

Наталі почекала.

— Їси?

— Думаю.

— Ти думаєш зубами?

— Іноді.

— Мег.

— Я не знаю.

Це було не те, що сестра хотіла почути.

Меган знала.

Тому не додала нічого.

— Він мені подобається, — сказала Наталі нарешті.

І от тепер це звучало інакше.

Меган сіла.

Наталі була молодша на вісім років. У дитинстві ця різниця здавалася величезною. Меган уже мала права, коли Наталі ще просила дозволу ночувати в подруги. Потім різниця зникла. Повернулася після тридцяти, але вже в іншій формі: Наталі все ще телефонувала, коли не знала, чи чоловік поводиться дивно, а Меган усе ще вдавала, що сама знає.

— Він добре до тебе ставиться?

— Так.

— Не тисне?

— Ні.

— Не просив грошей?

— Меган.

— Я мушу спитати.

— Ні.

— Не позичав?

— Ні.

— Не просив оформити щось на себе?

— Ні.

— Не розповідає, що всі його колишні божевільні?

Наталі засміялася.

— У нього одна колишня. Принаймні за офіційною версією.

— Діти?

— Каже, що немає.

— Соцмережі?

— Майже порожні.

— Це може бути плюсом.

— У 2026 році?

— Величезним.

— На фотографіях його не тегають.

— Мене теж майже не тегають.

— Бо ти видаляєш теги.

— Саме так.

Наталі видихнула.

— Я просто хочу знати, чи я ідіотка.

Меган подивилася на свій тост.

— Усі ідіотки, коли хтось подобається.

— Це жахлива порада.

— Я не закінчила. Різниця в тому, що одні ідіотки перевіряють факти до того, як віддають людині ключ від квартири.

— Я не давала йому ключ.

— От і добре.

— У нього є мій код від під'їзду.

Меган поклала тост.

— Наталі.

— Там консьєрж.

— Наталі.

— Я зміню.

— Сьогодні.

— Добре.

— І не їдь за тією адресою.

Тиша.

— Ти ж не поїдеш?

— Я на роботі.

— Це не відповідь.

— У мене meeting о дев'ятій.

— Наталі.

— Я не поїду.

Меган не повірила.

Але о 8:31 вона вже запізнювалася й не мала часу бути старшою сестрою професійно.

— Напиши після роботи.

— Напишу.

— І не роби дурниць.

— Ти щойно провела вихідні в студентському будинку через чоловіка без штанів.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше