Одного темного вечора раннього грудня, Вероніка з Давидом гуляли як завжди. На носі Новий рік. А гуляли не тільки вони. Поряд ішов з снігом у капюшоні ішов червоний як так Артем! Давид уже скуштував трохи снігу, Артем закинув його хлопцеві до рота прям коли той захоплено розповідав про свої пригоди подрузі, Вероніці. Вероніка шла з мокрими ногами. Усім було холодно і вони намагалися грітися один з одним але не виходило. У кишені лижних штанців Давид знайшов який камінчик. Він у той момент видихнув, і камінчик прям загорівся від жару. Діти почали грітися від камінчика, а Давид задумав штуку.
— зараз подумайте про Санта Клауса!
— Що за нісенітниця? Буркнув Артем. Санти не існує .
Але було запізно, Санта Клаус уже махав рукою Вероніці і Давиду.