Розділ 38

 Сьогоднішнє пробудження Стелли було іншим, не схожим на всі попередні. Хоч вона й прокинулась у власній спальні з Майком, як зазвичай, та щось змінилось у самій дівчині. Це відчуття важко було б описати словами, та складалось враження, що з душі зникла кам’яна брила, яка довгий період часу так боляче тиснула на її серце. Вона, наче звільнилась, віднайшла давно втрачену часточку своєї душі, легкість, яку важко було б пояснити зважаючи на обставини.

 Дівчина дала собі обіцянку, що залишатиме все, що з нею трапилось у новій реальності за межами свого звичного життя. Звісно на словах зробити це здавалось куди легше, ніж виявилось насправді, адже дивлячись у янтарні очі Майка, у пам’яті спливали моменти проведеної ночі з Алреком. Виникало бажання у всьому зізнатись й дозволити йому вирішувати чи готовий він після всього залишатись поруч, та вона пам’ятала умови укладеної угоди й боялась їх порушити, щоб вкотре не наразити коханого на небезпеку. Їй залишалось пустити все за течією й сподіватись, що ця течія не дозволить їй розбитися об кам’яні виступи власних почуттів.

 Чи відчувала вона докори сумління? Звісно, відчувала. Це, наче прокидаєшся після сну в якому ти була з іншим чоловіком і про який тобі соромно розповідати коханій людині. Ти просто приховуєш це глибоко всередині, або говориш, що снився тобі саме він. Щось подібне відчувала Стелла, хоч її випадок був куди складніший. Вона не жалкувала про ніч з Алреком, адже саме вона повернула їй втрачене в далекому минулому.

 Від Майка важко було щось приховати, адже за роки спільного життя він навчився розуміти її без слів. Кожен її погляд, посмішка чи дотик розповідали про неї більше, ніж говорила вона сама.

 – Я чув ти з Ліз були у клініці.

– Так, вона наполягла на консультації в лікаря. 

– І як все пройшло?

– Нормально, якщо не зважати, що у цей час ти лежав без свідомості й через хвилювання я знепритомніла дорогою до кабінету.

– Ми можемо туди повернутись разом.

– Я думала над цим, та останнім часом я навчилась сприймати свої сни як частину звичного життя. Вони більше не лякають мене. Після всього, що нам довелось пережити, сумніваюсь, що щось може налякати мене більше.

– Та все ж тебе щось турбує. Я бачу це у твоїх очах.

– Ти в мене надзвичайно проникливий і це одна з причин чому я тебе так кохаю. Інколи у своїх снах я бачу таке, що може тебе відштовхнути, а я цього боюсь. Не хочу тебе втратити.

– Те, що відбувається у твоїх снах – це особисте й ним не обов’язково ділитись. Я тебе кохаю й залишатимусь поруч доки ти сама не захочеш від мене позбутись. Мені достатньо того, що ти зараз поряд зі мною і я можу насолоджуватись поглядом коханих очей. Тим паче, що я впевнений, що уві сні ти не покидаєш межі цього ліжка. Ти мирно сопеш поряд, зігріваючи мене теплом власного тіла.

 Частково це було саме так, адже фізично вона просто спала, поки її душа проживала ще одне життя, яке колись втратила. Чи можна її осуджувати за це? Хтось скаже, що ні, а знайдуться ті, що кричатимуть в один голос, що це неправильно. Та хіба тепер щось можна змінити? Алрек впевнений, що йому вдасться все виправити, та йому досі невідомо про зустріч Стелли з янголом смерті.

 Сьогодні Майк вперше після аварії сів на один із власних мотоциклів. Трагедія не змогла викорінити із нього любов до цього виду транспорту. В його очах палахкотіли яскраві вогники. Вони сяяли, наче хромовані деталі на його залізному другові. Чоловік досі не міг усвідомити як він міг постраждати в автокатастрофі, коли сотні разів відпрацьовував падіння в значно складніших умовах на знімальному майданчику. Все сталось надто швидко, щоб зараз він міг проаналізувати власні помилки.

 Раніше він не вірив у фатум та тепер переконувався, що від наших очей сховано значно більше ніж може здаватись, на перший погляд. Періодично у власних снах чоловік бачив фрагменти спогадів. Принаймні він так вважав. Та образи були нечіткими, наче знімки з поганим фокусом. Всі деталі від нього було приховано. Єдине, що  міг стверджувати – він чітко відчував чиюсь присутність у власному тілі. Та боротись із цим відчуттям було практично неможливо. З каруселі цих нерозбірливих образів, він чітко бачив тільки місце, де йому вдалось відшукати Ліззі й обриси молодого чоловіка зі свого сну. Більша частина спогадів після виходу із коми була дивним чином втрачена, наче ці дні хтось проживав замість нього. Стелла уникала розмов на цю тему та й Майк зовсім не хотів, щоб вона зайвий раз хвилювалась, повертаючись у ті непрості для неї дні. Та чим більше він над, тим задумувався тим нестерпнішим ставало бажання дізнатись що з ним все-таки відбувалось. Таке важко викинути з голови, тим паче коли в ній не вистачає власних спогадів.

 З полону власних думок його повернули кроки Стелли, яка погодилась скласти йому компанію на прогулянці. Щоправда, вона не одразу здогадалась, що він захоче знову сісти за кермо мотоцикла після нещодавньої трагедії. Спогади про аварію були ще надто свіжі. Спочатку вона хотіла заперечити й спробувати відговорити від спонтанного рішення, та дивлячись у його очі, це бажання майже миттєво вивітрилось. Йому було просто необхідно відчути себе знову живим. І в цьому міг допомогти тільки улюблений мотоцикл. Стелла посміхнулась й мовчки сіла позаду, міцно обійнявши його руками.

Виявилось, що ця прогулянка була необхідною не тільки для Майка, а й для Стелли, котрій вдалось розчинитись у цих неймовірних відчуттях. Вона знову жила тут і зараз, звільнивши власну голову від всього іншого. Намагалась жити так, як жила до свого двадцятип’ятиріччя. Щоправда, тепер у неї було те, чого не мала жодна жива душа у цьому світі: знання й можливість побачити те, що сховане від інших. Зараз вона почала дивитись на все це трохи з іншої сторони, адже не кожен міг похвалитись, що здатен побачити попереднє перевтілення власної безсмертної душі, яка мандрує світами в пошуках нового життя.