Розділ 33

 Стелла повільно розплющила очі посеред натовпу дівчат, котрі із неприхованою цікавістю роздивлялись новеньку. Такої картини вона аж ніяк не очікувала, адже прокинутись повинна була на кораблі у компанії Лейфа. Як йому вдалось прошмигнути крізь охорону з непритомною дівчиною на руках залишалось загадкою, як і те де прокинулась.

– Де я? – поглянувши навкруги, з жахом усвідомила, що все в черговий раз пішло не за планом, або нестерпний капітан «Місячної примари» вирішив вкотре зробити все по-своєму, в притаманній йому манері.

 Дівчата перешіптувались між собою, та нічого не відповіли на запитання Стелли. Вона різко підвелась й позадкувала до перших дверей, котрі потрапили їй на очі. Подумки намагалась зрозуміти що з нею трапилось поки спала й куди подівся клятий пірат. Місце для неї було незнайомим, та інтуїція підказувала, що потрапити до замку їй таки вдалось. Відчинивши двері, зіткнулась поглядами із двома кремезними чоловіками, котрі перегородили їй шляхи відступу, судячи з побаченого – охорона.

– Повернись до гарему, вам не можна покидати його без дозволу. – Гаркнув один із них, зробивши крок на зустріч.

 Дівчина розуміла, що опиратись – марно. Вона міцно стиснула свої долоні в кулачки, усвідомлюючи, що все це справа рук її вимушеного спільника й долаючи внутрішні протести повернулась до покоїв. Серцем відчувала, що не варто йому довіряти, адже він надто непередбачуваний у своїх діях. Тішило тільки те, що зараз вона ближче до Алрека, якщо, звісно, її здогадки вірні й Лейф не продав її комусь іншому, скориставшись ситуацією.

– Це замок короля Зоргорна? – повторила спробу вивідати в подруг по нещастю, хоча про деяких важко було сказати, що вони тут проти волі. Здавалось, що окремі особи бачили у ній реальну суперницю й дивились, наче на злісного ворога.

– Вірно, а ти звідки будеш? Подейкують, що ти подарунок королю від графа Віртала. – Поставила зустрічне запитання одна із дівчат: світловолоса красуня, котра не зводила свого оцінювального погляду із розгубленої Стелли.

– Я здалеку, не тутешня – коротко відповіла, намагаючись уникнути незручних запитань, адже уявлення не мала, як буде відповідати на наступні,  а судячи з зацікавлених поглядів, які ковзали по ній, запитань у них було багато.

 На щастя, двері в покої відчинились, відвертаючи увагу дівчат від Стелли. Увійшла розпорядниця гарему, котру дівчина бачила вперше.

– Ти підеш зі мною – вказала на неї. Подумки дівчина вкотре вилаялась, «дякуючи» Лейфові.

 Він попереджав, що їй доведеться зіграти свою роль, та вона навіть уявити не могла, що гратиме наложницю короля. Роль служниці їй більше б припала до душі. Знав, що не погодиться, тому вирішив все провернути за її спиною. Вона не здивується, якщо й раптове повернення додому – його рук справа.

 – Перш за все тебе повинен оглянути лікар, а тільки тоді я вирішу, що з тобою робити далі. – Вказала на двері й підштовхнула вперед, вириваючи її із полону думок.

 Дівчина змушена була скоритись й не чинити опору, адже усвідомлювала, що тільки так зможе отримати хоч крихітний шанс побачити Алрека й Відара. Їй потрібно було будь-яким можливим способом потрапити до палацу, нехай це – не зовсім те, чого вона очікувала, але іншого вибору не мала. Лейф вкотре все вирішив за неї. Довелось змиритись й сподіватись, що все, що не робиться – робиться на краще і їй вдасться довідатись де тримають бранців. Намагалась переконати себе, що пірат знає, що робить і йому не менше їхнього хочеться повернутись до нормального життя, залишаючи історію з Вірталом далеко позаду. Та цю ніч й невідомо скільки наступних їй таки доведеться провести в цьому місці й намагатись не потрапити на очі королю, сподіваючись, що серед такої кількості дівчат про неї просто забудуть. Адже ж повинні бути у нього свої фаворитки.

 Та тільки вона про це подумала, як ледь не зіткнулась на коридорі із чоловіком, обличчя котрого їй було знайомим. Вона вже бачила його раніше у Касатонії, коли намагалась втекти від Лейфа. І судячи з того, як дивився на неї, впізнала не тільки вона його, а й він – її. Розпорядниця гарему схилила свою голову в поклоні й змусила Стеллу зробити те ж. Вона опустила погляд з надією, що їй тільки здалось і він не згадає їх першої зустрічі на острові піратів. Та її сподівання миттєво розлетілись на порох, коли чоловік призупинився і його обличчя витягнулось в усмішці.

– Яка несподівана зустріч! Невже це справді ти? Я ж пам’ятаю, що тебе викупив Відар.

 Серце дівчини ледь не вискочило із грудей. Невже попалась? Тепер в неї тільки одна дорога – у темницю до Алрека. Стелла пригадала слова дівчат із гарему, що вона нібито подарунок від Віртала, тому довго не думаючи, наважилась відповісти:

– Невдовзі мене перепродали знову.

– Так це ж чудово! Я відчував, що то була не остання наша зустріч. Це доля! Куди ви ведете цю милу леді? – звернувся безпосередньо до жінки, котра її супроводжувала.

– На огляд. Ця дівчина подарунок вашому брату від графа Віртала.

– Чому ж мені ніхто не робить подібних подарунків? – продовжував пропалювати її своїм хтивим поглядом. – Все краще завжди дістається Зоргорну. Якби Лейфові було відомо про мою маленьку таємницю – він би не посмів мені відмовити, та я не люблю прикриватись власним статусом й надаю перевагу подорожувати без зайвих привілеїв.

 Зі слів герцога, Стелла усвідомила, що пірат упустив одну крихітну, але надзвичайно важливу деталь, яка могла суттєво вплинути на перебіг її перебування у королівському замку. Непоміченою їй таки не вдалось залишитись. Щастя, що Октіс нічого не запідозрив й не став сумніватись у правдивості її слів. В іншому випадку її б ідентифікували з відьмою, яку розшукує Зоргорн.