Розділ 32

 Через деякий час воїни короля покинули корабель, забираючи з собою Відара й Алрека, а Стеллі з Лейфом довелось очікувати настання сутінок, щоб не потрапити на очі тим, хто залишився для охорони фрегата.

 Дівчина не знаходила собі місця. Хвилювання за чоловіків підсилювало зникнення Ліз. Вона хотіла вірити, що Віртал не заподіє їй шкоди поки не отримає бажаного, а янгол смерті все-таки виконає умови угоди. Ще й план пірата при згадці якого паморочилось в голові, не давав спокою. Все було схожим на гігантський вир, який затягував її все глибше й глибше.

 Лейф уважно спостерігав за збентеженою дівчиною, по-господарськи розкинувшись на ліжку. Здавалось, що цього чоловіка неможливо вивести із себе, він зберігав холоднокровність й тверезий розум не зважаючи ні на що. Навіть якщо він чогось і боявся, то майстерно це приховував за маскою тільки йому властивої іронії й байдужості.

 Він терпляче вичікував потрібного моменту, щоб втілити свій план у життя. Певні нюанси свого задуму вирішив не розкривати Стеллі. Непомітно підмішаний сонний порошок в питну воду, яка знаходилась у каюті, повинен був йому в цьому допомогти. Він хотів зробити все по-своєму, а дівчина могла перешкодити, керуючись емоціями. 

 Стелла прокинулась на підлозі власної кухні під рингтон власного мобільного. Поволі підвелась, намагаючись зрозуміти як вдалось сюди повернутись. Вона повинна була залишатись з піратом, щоб допомогти Алреку. Потягнулась за телефоном на якому висвітлився номер Ліз. Стелла з острахом прийняла вхідний виклик й піднесла смартфон до вуха.

– Тепер ти готова піти на компроміс, кохана? – прозвучав в динаміку уїдливий голос Майка, та говорив з нею зовсім не її коханий чоловік. Це відчувалось у зверхньому тоні з яким він вимовляв кожне слово.

– Що ти зробив з Ліз? Я хочу з нею поговорити! Передай їй телефон, щоб я могла переконатись, що з нею все в нормі.

 Віртал не став тягнути інтригу й увімкнув гучномовець.

– Стелло! Мені так страшно! – голос подруги, який тремтів й зривався від сліз пробуджував у ній нову хвилю обурення. Хотілось якомога швидше добратись до Віртала й задушити його власними руками.

– Тримайся! Обіцяю, що все буде добре! Я зроблю все, що в моїх силах і навіть більше, щоб ти була в безпеці.

–  Сподіваюсь, що це справді так! – Втрутився викрадач подруги. – А тепер спробуй зосередити всю свою увагу на тому, що я скажу! Я не стану повторювати! Будь-який вибрик з твоєї сторони й наша люба Ліззі жорстоко за них заплатить власним життям!

– Я зроблю все, що ти захочеш, тільки не торкайся її! Вона невинна й не повинна розплачуватись за мої гріхи.

– Як давно я чекав цих слів! Я зламав тебе! Змусив скоритись! Ти нарешті усвідомила, що не в змозі зі мною боротись. Я твоя доля від самого початку в цьому чи в будь-якому іншому світі! І ти будеш моєю!

 Стелла тільки мовчала, шумно втягуючи повітря. Якщо їй доведеться пожертвувати собою – вона готова це  зробити заради єдиної подруги.

– Очікуй на мене вдома, я скоро буду. І пам’ятай, що життя Ліз на пряму залежить від твоєї поведінки. Будь слухняною дівчинкою, щоб мені не довелось тебе карати. Тепер ніхто не стане нам на заваді. Я хочу, щоб ти вдягнула свою найкращу сукню спеціально для мене. – Він скинув виклик, а Стелла в пориві гніву, жбурнула телефон об стіну.

 Він не залишив їй вибору все котилось під три чорти. Якби не хотілось визнавати, та у цій боротьбі Віртал мав суттєву перевагу й впевнено крокував до своєї цілі, якою була саме Стелла. Він відгородив від неї усіх і кожного, хто б міг допомогти й скласти їй компанію у цій маленькій міжусобній війні. Не було ані Майка, ані Алрека, ані добродушної Ліз, котра у важку хвилину завжди була поряд.   

 Коли Віртал увійшов до котеджу, наче справжній господар, на ній була довга смарагдова сукня, яка виграшно підкреслювала фігуру.

– Як же я люблю покірних жінок. – Підійшов до дівчини впритул, обпалюючи своїм гарячим диханням. –Тепер тобі доведеться звикнути до моєї компанії, я не планую повертатись! А жити під одним дахом, як подружжя, вимагає виконання певних обов’язків. Тут нам ніхто не заважатиме, та й сподобався мені цей світ. Навіть якщо тобі закортить комусь розповісти – тобі ніхто не повірить. До речі, як там Алрек? Сподобався мій сюрприз?

– Як ти живеш із знанням того скільки невинних душ погубив?

– Дуже легко! Я їх просто не рахую – вишкірився Віртал – Й тобі не раджу робити цього замість мене.

 Він боляче стиснув її бліде обличчя, жадібно впиваючись у губи, а в наступну мить відсахнувся від дівчини, зустрічаючись із поглядом своєї мертвої дружини. Вона дивилась на нього очима повними ненависті й зневаги. Вона переслідувала його кожної ночі на протязі його життя після трагедії. Віртал сподівався, що тут видіння припиняться, та помилився. Вона жадала помсти й не хотіла так просто його відпускати, йшла за ним куди б він не намагався від неї утекти. В такі моменти він шкодував, що народився з даром бачити й відчувати загублені душі.

Стелла скористалась його раптовою відстороненістю й повільно позадкувала, збільшуючи відстань між ними. Чоловік заціпенів, дивився, наче крізь неї. Його погляд був скляним й порожнім.

– Ні, ні, тільки не зараз! Я повинна дізнатись де він утримує Ліззі – шепотіла дівчина, усвідомлюючи, що янгол смерті таки втрутився в найбільш невідповідний для цього момент. Вона не знала, що відбувалось із її ворогом, та те, що він бачив, йому явно не подобалось. Складалось враження, ніби він тут з нею в кімнаті й водночас десь далеко. – Віртал – наважилась вивести його із раптової прострації, та він її не чув. – Скажи, де ти утримуєш Ліззі? – не полишала спроб довідатись про місце перебування своєї подруги.