Розділ 24

 На її білосніжному обличчі було скільки болю й гіркоти розчарування, що вона ледь втрималась на ногах від їх руйнівної хвилі, яка прокотилась тілом. До останнього сподівалась, що історія з Вірталом – прикра помилка й вона ніяк не причетна до цієї жахливої історії. Та глибоко всередині щось підказувало, що не все так просто. Дивувало тільки те, що Алрек досі залишався поруч й з ніжністю дивився їй у вічі. Граф справді не вірив у її причетність, вперто ігноруючи факти, які вказували саме на те.

– Виходить, що я розплачуюсь за гріхи минулого... – Опустила свій засмучений погляд. – Я заслуговую на покарання, гнів мого ката – оправданий. Моїм вчинкам немає виправдань й прощення. Я вбила його сім’ю, а після втекла від руки правосуддя й сховалась на твоєму острові з надією побудувати власне щастя на трупах невинних. Я називала тебе монстром, та насправді справжнє чудовисько – я. Через мене страждають ні в чому не винні люди. Майк, Лізі вже розплачуються за свою любов, за те, що досі залишаються поряд.

– Обіцяю, що ми все виправимо! – Важко видихнув Алрек.

– Як?!! Ти повернеш до життя його сім’ю?! Воскресиш із мертвих, очищаючи моє ім’я?!! – Не могла вгамувати емоцій. Її руки тремтіли, а з синіх очей безперервно текли сльози. Вона не хотіла вірити, що здатна на таке жахіття.

– На превеликий жаль це мені не під силу, та ми можемо спробувати повернути твого Майка. – Графу було нестерпно важко вимовляти в голос ім’я чоловіка котрого до нестями кохала його Айлін.

– Навіщо тобі це?! Я вже нічого не розумію! Ти повертаєш мене сюди обмінюючи на життя моїх рідних, а тепер намагаєшся їх врятувати. Я не бачу логіки у твоїх вчинках. – Після всього, про що дізналась, їй важко було повірити у щирість його слів. Серце продовжувало тягнутись до цього чоловіка, та це тяжіння меркло на фоні образи. Вона воліла б ніколи не знати про те, що накоїла в далекому минулому. Усвідомлювала, що якби не кохання Алрека – так би й було. Вона б просто жила далі.

– Ти багато чого не бачиш й не розумієш! – з гіркотою додав Алрек.

– Так поясни мені! Я хочу тебе зрозуміти, та твої вчинки лякають. Я не знаю чого від тебе очікувати далі.

– Я кохав, кохаю й кохатиму тебе вічно! Я наробив багато помилок, та мої почуття щирі! Я ніколи навіть не намагався б повернути тебе, якби знав чим все це обернеться і яких страждань заподіє.

 Від такого неочікуваного зізнання в коханні, Стелла втратила дар мови. Цього вона аж ніяк не могла передбачити. З його розповіді знала, що кохав, відчувала це підсвідомо, та не думала, що наважиться проговорити це вголос перед нею. Все тіло обдало жаром. Глибоко всередині, вона чекала цих заповітних слів, та тепер вони тільки ускладнювали ситуацію в яку потрапила. Дівчина не знала як повинна реагувати. Окрім Майка їй жодного разу не зізнавались так відкрито у своїх почуттях. Їй важко давалась боротьба із власними демонами, котрі намагались схилити її вибір на сторону Алрека, адже її серце вже належало Майку.

 Стелла наважилась підняти свій погляд й подивитись йому в очі. 

– І я не вірю у твою причетність в історію з Вірталом. – спокійно додав Алрек, усвідомивши, що щойно зізнався їй в коханні. Це вийшло спонтанно. Емоції взяли гору й він не зміг тримати це в собі. Її вираз обличчя дозволив зрозуміти, що цього не варто було робити, принаймні зараз. Тому граф спробував змінити тему розмови, переключивши її увагу.

– Що потрібно робити мені, щоб допомогти з поверненням Майка? – ніяково поцікавилась Стелла, залишаючи позаду своє обурення. Розуміла яких зусиль йому коштувало залишатись поруч. Уявила себе на місці графа. Розуміла наскільки важко Алреку бачити її біля себе й не мати можливості сповна насолодитись її поверненням. Вона досі не могла звикнути з думкою, що все це правда.

– Потрібно провести ритуал подібний тому, що я проводив, щоб вирвати твою душу із лап смерті.

– Минулого разу подібна витівка ледь не коштувала тобі життя – озвучила свої хвилювання. В пам’яті мимоволі спливали уривки спогадів його слабкості після ритуалу. Він довго оговтувався, складалось враження, що з нього повільно висмоктували життєві сили й енергію.  

– Ти ж запевняла, що якщо є хоч якийсь шанс йому допомогти – ти це зробиш. Я хочу подарувати тобі таку можливість, хочу допомогти повернути все, що ти втратила.

– Навіть ціною власного життя? – Їй не подобалось те, що рятуючи одного потрібно ставити під удар життя іншого. – Повинен бути інший вихід. – Заперечно помотала головою.

– Іншого виходу нема! – впевнено констатував Алрек.

– Ні! Я краще зроблю те, що бажає Віртал.

– Ти ризикуєш залишитись ні з чим. Це не той чоловік, що буде тримати слово. Я впевнений, що, утримує душу Майка не без зайвої допомоги. За будь-яку послугу в цьому чи в іншому світі потрібно платити. І в більшості випадків ця плата досить висока. Я знаю, що говорю. Твоє добровільне повернення не дає гарантій, що він так просто відпустить його душу. Та й чи хочеш ти приректи коханого на те, що переживаєш зараз сама. Невже думаєш, що йому захочеться жити, знаючи, що ціна його одужання – твоя смерть?

– Йому не обов’язково це знати. Окрім мене не буде кому розповісти.

– А ти впевнена, що його влаштує такий розвиток подій? Він більше не зможе жити нормальним життям. Це я говорю тобі з власного досвіду. Ти ж бачиш на що перетворилось моє життя після твоєї втрати?