Розділ 10

 Відар не вагаючись ні секунди, стрибнув у бурхливі води океану слідом за дівчиною. Члени його команди з відчаєм кинулись до борту, прослідковуючи за графом. Це було справжнім самогубством. Вижити в таких умовах прирівнювалось нулю. Вони бачили як чоловік пірнув у хвилі. Затамувавши дихання, очікували коли він випливе, та цього не відбувалось. Минала хвилина, дві, три, а його все не було. Знали, що граф Алрек не пробачить їм смерті брата і знищить їх усіх разом з кораблем. Та на превелике щастя за декілька хвилин він з'явився на поверхні разом із непритомною дівчиною.

 Прокинулась Стелла, шумно втягуючи повітря у власній кімнаті. Все всередині пекло вогнем. Здавалось, вода заполонила її легені й не давала дихати.

 Майк довго не міг привести її до тями, тому не замислюючись викликав швидку. Дівчину відвезли до лікарні, щоб ретельно обстежити. Після нестерпно довгих хвилин очікування його закликали до кабінету лікаря.

–  Ви чоловік Стелли? – уточнив лікар.

– Так, Майк – простягнув руку для привітання. – Що з нею? – з тривогою поцікавився.

–  Подібне з нею вперше? – перепитав лікар, вп’явшись своїм розгубленим поглядом в чоловіка.

– Останнім часом вона страждає від нічних жахіть, та таке пробудження у неї вперше. Лікарю, нам варто хвилюватись?

– Правду сказати, я не маю логічного пояснення тому, що відбулось зі вашою дружиною. Якби я не знав, що її привезли до лікарні з власного ліжка, зробив би висновок, що вона ледь не втонула.

– Що ви маєте на увазі? – дивився на лікаря, наче на божевільного.

– У неї гостра дихальна і серцева недостатність, порушення кровообігу. А це свідчить, що внаслідок потрапляння великої кількості рідини у дихальні шляхи, припинилось надходження повітря до легень і порушився газообмінний процес в організмі – розгубленість лікаря неабияк налякала Майка. – Я б радив, щоб ваша дружина залишилась у лікарні на декілька днів для повторних аналізів і обстеження.

– Мені можна до неї? – йому потрібно було негайно побачити кохану.

– Так, звісно, я вас проведу. Вона вже прийшла в себе.

 Стелла лежала у лікарняній палаті й досі відчувала солоний від морської води присмак в роті. Намагалась переконати себе, що її падіння за борт корабля уві сні ніяк не пов’язане з моторошним пробудженням і жахливим фізичним станом в реальності. Та все вказувало саме на те. Гіркий висновок, який напрошувався сам собою – доводив до відчаю. Невже помираючи уві сні, може попрощатись із життям в реальності? – запитання гострим лезом шматувало серце. Вона була готовою повірити у те, що її сни більш ніж просто сни, та хіба можливо повірити в неможливе. Як можна втопитися не покидаючи власного ліжка?

– Привіт, лисичко! – увійшов до палати Майк, приховуючи від дружини своє хвилювання. Міцно обійняв, присідаючи поруч на лікарняному ліжку.

– Що зі мною відбувається, Майку? – зі сльозами на очах прошепотіла Стелла.

– Що тобі снилось цієї ночі? – поцікавився чоловік, побоюючись відповіді, яку може почути. І він не помилився.

– Був шторм і я впала за борт корабля. Я топилась, Майку! – тремтячим від сліз голосом прошепотіла Стелла. – Чому це відбувається зі мною? – з новою силою плакала, занурившись у його обійми.

– Я не знаю, лисичко, та ми вияснимо причину – як тільки міг заспокоював кохану, хоч всередині його охоплював жах. Все це було схожим на якусь нісенітницю. – Лікар наполягав, щоб ти залишилась на декілька днів у лікарні.

– Ні, будь ласка, не змушуй мене тут залишатись. Ненавиджу лікарні, та й мені вже краще – намагалась переконати коханого.

– Не хвилюйся, я залишатимусь поряд як і обіцяв – погладжував Стеллу по рудому волоссі.

– У тебе робота. Ти не можеш чергувати біля мого ліжка – з обожнюванням дивилась у янтарні очі.

– Я повідомлю, Роджера, що деякий час не зможу з’являтись на знімальному майданчику.

– У тебе контракт, умови якого не можна порушувати – парирувала фактами Стелла. – Я залишусь тут під наглядом лікарів, якщо пообіцяєш мені, що не робитимеш дурниць і ходитимеш на роботу. Тут є кому наглянути за мною. Обіцяю дзвонити й про все сповіщати.

– Після роботи я навідуватимусь, щоб на власні очі переконатись, що з моєю дівчинкою все в нормі – запевнив Майк.

– Я знаю – ніжно поцілувала в губи.

– Я подзвонив Ліззі, щоб вона склала тобі компанію поки мене не буде поруч.

– Не варто було її турбувати. Завтра вона повинна повернутись додому і я не хочу, щоб вона хвилювалась.

– Ти думаєш, що їй було б легше дізнатись про це за сотні кілометрів від тебе?

– Ти маєш рацію, я б не хотіла, щоб вона приховувала подібне від мене.

 Після того як коханий пішов, щоб привести потрібні речі із дому, дівчина ще деякий час свердлила поглядом білу стіну. Та дія заспокійливих, які їй вкололи напередодні дала про себе знати й Стелла задрімала.

  Мокрий вщент граф Відар схилився над нею, намагаючись повернути дівчину до життя. Стелла закашлялась, звільняючи свої легені від морської води.

– Молодець! Тепер все гаразд. Дихай… –  знесилений, пригорнув до себе дівчину.