Розділ 8 Сон

- Чому особливо я?

Андрій вирішив не акцентувати свою увагу на фразі «Київська відьма в десятому поколінні». Він досі не міг встати зі стільця, тому вирішив не випробовувати долю і не злити Поліну ще більше.

- По-перше, ти збив мою дівчинку. Дякую, що не вбив.

- Я не хотів. З того, що я пригадав, це те, що Лана з’явилась на дорозі за секунду до зіткнення.

- Тому я досі тебе не прокляла. Ти не винен в цій аварії.

- Як це? Я ж був за кермом.

- Так, але Лана вже певний час хотіла покінчити з собою. Кинутись під колеса – це був один з варіантів. Але зараз не про це.

Андрій сидів та думав, як йому взагалі вдалось потрапити в таку ситуацію: відьма, аварія, кома, якісь нав’язливі сни. Сни… Точно.

- Поліно, скажіть, будь ласка, чи міг я десь вже чути Ваш голос? Дуже мені здається знайомим.

- Так, Андрію, так. Я ж до тебе у сон приходила – все думала, коли ж ти прийдеш, аби мою Ланочку врятувати!

Здавалось, що жінка від радості заплескає в долоні.

- Чому Ви вирішили, що я зможу її врятувати? А головне – від чого?

- Я ж кажу, Лана в своєму маренні зараз. Її треба звідти витягувати, вона вже сама не вийде з того світу.

- Чому? Ви ж кажете, що Лана теж відьма. Нехай… як це правильно… А, нехай розчаклується!

- Не може вона, Андрію.

- Чому?

- Тому, що не хоче. Комфортно їй там. Більше, аніж тут, в реальності, в справжньому житті.

- Ви кажете, що вона хотіла вбити себе. Для чого? Якщо Лана така ж молода і приваблива, як я бачив уві сні, і в реальності, то які в неї можуть бути проблеми?!

- Андрію, я казала вже тобі, що ти – дурень? Якщо ні, то говорю це зараз. Андрію, ти – дурень! Хіба, окрім зовнішності та віку, не існує ніяких інших проблем?!

- Я не це мав на увазі…

- А що тоді? Поясни!

- Просто в юному віці всі проблеми не так гостро сприймаються.

- Ти не знаєш Лану. Вона відрізняється від інших дівчат її віку.

- Так, я пам’ятаю, Лана – відьма.

- Боже, чому саме ти маєш її врятувати?! В тебе ж все поверхнево…

- Це Ви мене не знаєте, а вже робите висновки! То я дурень, то поверхневий. А я прийшов сюди, щоб дізнатись, як самопочуття Лани. Інший би збив і радів би тільки, що не на смерть, що за ґрати не посадять. А я весь час думав про Лану, дізнався через знайомих обставини справи, чи жива Ваша небога. Дочекався дозволу лікарів і, мавши на руках домашню адресу Лани, приїхав сюди.

Поліна задумливо дивилась на Андрія.

- Знаєш, в моїй відьомській практиці такий випадок стався вперше: молода відьма, яка тільки набирається сил, вирішує себе вбити; простий смертний, який не на пряму до цього самогубства причетний; це й же смертний якимось не зрозумілим чином проникає у свідомість відьми і може змінювати її. Скажи чесно, Андрію, серед твоїх пращурів були чаклуни або відьми, чи, можливо, хоча б знахарі?

- Як мені відомо – ні.

- Хто ж в цьому ремеслі зізнається… То ж, якщо ти сюди вже прийшов і так хотів провідати Лану, може ти їй ще й допоможеш вибратись з її марень?

- Я не знаю, як це зробити.

- Андрію, я не знаю, завдяки чому твоя свідомість, хоч і не надовго, стала частиною свідомості Лани, але, якщо нам вдасться, ти знову потрапиш у її сон.

- Мені знову треба буде опинитись в комі?!

- Ні, дурненький.

Андрій на неї суворо подивився.

- Вибач. Ні, звісно. Я можу тебе ввести в стан, схожий на стан коми, але при цьому твоє здоров’я не постраждає.

- Чому Ви думаєте, що це допоможе? Ну, з’явлюсь я у сні Лани знову – і що? Це вона – відьма, а я, як Ви вже десяток разів зазначили, смертний. І, до речі, хіба відьми не смертні?

- Смертні, але нас вбивають лише внутрішні чинники, а не зовнішні. Ну й старість ще, куди ж без неї. Хоча проживши двісті п’ятдесят чи триста років самому набридає жити.

- Боже, я з’їхав з глузду, і мені це все здається. Ви моя – галюцинація.

- Не мели дурниць, Андрію! Так, вставай зі стільця…

- Вже можна рухатись? Ви мені дозволяєте? Точно-точно?

- Жартуватимеш після того, як повернеш мою небогу до нормального життя. То ж вставай зі стільця і йди за мною.

Поліна повела його в одну з кімнат, де було вимкнено світло. Вона ввімкнула лише лампу на нічному столику – і Андрій побачив Лану вживу.