Розділ 28: День весілля

Сонце ледь пробивалося крізь важкі сірі хмари, що нависали над розкішним маєтком «Silver Crest», де мало відбутися весілля Амелії Роуз Грейвс і Ліама Скотта. Маєток, оточений ідеально підстриженими газонами та мармуровими фонтанами, виглядав як сцена з казки, але всередині панував хаос, що наростав із кожною хвилиною. Еллі Вільямс стояла в центрі бального залу, тримаючи в руках планшет, її пальці тремтіли, коли вона намагалася вдавати спокій. Її серце калатало, як барабан, а думки гуділи, згадуючи слова Ліама: «Я закоханий у тебе». Але сьогодні був день, коли їхній із Вікторією план мав досягти апогею — день, коли весілля, яке вона так ретельно саботувала, мало розвалитися на очах у всіх.

Бальний зал, прикрашений для церемонії, виглядав як пародія на розкіш. Замість ніжно-рожевих і білих троянд, які замовила Амелія, флорист (який, за планом Вікторії, «захворів» і не з’явився) залишив лише кілька ваз із гвоздиками — квітами, які Амелія зневажливо називала «поховальними». Банери, що мали оголошувати «Амелія & Ліам», були надруковані з помилкою — «Амелія & Ліама» — ще один «випадковий» промах постачальника, організований Вікторією. Столи для гостей були накрити скатертинами не того відтінку — кричущо-помаранчевими замість кремових, — а стільці стояли нерівними рядами, ніби їх розставляли в паніці. Гості, які почали прибувати, шепотілися між собою, їхні брови насупилися, а погляди кидалися від одного недоліку до іншого.

Еллі відчула, як її шлунок стиснувся, коли вона помітила Вікторію в кутку залу. Її темне волосся було зібране в ідеальний пучок, а чорна сукня облягала її струнку фігуру, надаючи їй вигляду хижачки, що чекає на здобич. Вона підійшла до Еллі, її посмішка була холодною, але тріумфальною. «Чудова робота, Еллі, — прошепотіла вона, її голос був ледь чутним серед гомону гостей. — Це навіть краще, ніж я уявляла».

Еллі змусила себе кивнути, але її горло пересохло. Вона знала, що кожен елемент цього хаосу — її рук справа. Вона згадала, як вони з Вікторією тижнями планували ці «випадковості»: неправильні квіти, помилки в банерах, невідповідні скатертини. Але тепер, стоячи в центрі цього хаосу, вона відчувала не лише тріумф, а й провину, що гризла її зсередини. Вона згадала погляд Ліама, його зізнання, його руку на її щоці. І вона згадала відео, яке Вікторія показала їй учора — відео, де він цілувався зі стриптизеркою, відео, яке вона вважала справжнім. Її серце стиснулося від болю, але вона змусила себе зосередитися.

— Де Амелія? — спитала Еллі, її голос був тихим, але напруженим. Вона знала, що наступний удар уже чекав на наречену.

Вікторія посміхнулася ширше. — У примірочній. І, здається, у неї проблеми з новою сукнею. — Її очі блиснули. — Я подбала, щоб вона була ще меншою, ніж попередня.

Еллі стиснула планшет, її нігті вп’ялися в долоні. Вона знала, що це був їхній план, але кожен крок ставав важчим. Вона кивнула і попрямувала до примірочної, її кроки відбивали ритм її тривоги. Усередині вона побачила Амелію, яка стояла перед дзеркалом, її обличчя було червоним від гніву, а очі блищали сльозами. Нова сукня, яка мала бути ідеальною, була настільки тісною, що корсет ледь не розривався по швах. Дві помічниці намагалися затягнути блискавку, але тканина натягувалася, підкреслюючи кожен недолік.

— Це неподобство! — крикнула Амелія, її голос зірвався, коли вона повернулася до Еллі. — Ти що, навмисне хочеш мене принизити? Ця сукня — як для ляльки! — Її руки тремтіли, коли вона тягнула за тканину, і в ту мить шов тріснув, оголюючи частину її талії. Амелія ахнула, її обличчя стало багряним. — Ти звільнена, Еллі! Ти чуєш? Звільнена!

Еллі відчула, як її серце пропустило удар, але вона змусила себе зберігати спокій. — Міс Грейвс, я дуже перепрошую, — сказала вона, її голос був рівним, хоча всередині вона відчувала бурю. — Це помилка ательє. Я вже зв’язалася з ними, вони надішлють іншу сукню…

— Іншу сукню? — Амелія різко повернулася, її очі горіли. — Весілля через годину! Ти зруйнувала все! — Вона ступила вперед, але зупинилася, коли двері примірочної відчинилися, і ввійшов Ліам.

Еллі застигла, її погляд мимоволі ковзнув до нього. Але замість елегантного костюма, який він мав носити, на ньому був… костюм Кінг-Конга. Гротескна волохата маска звисала з його руки, а чорний комбінезон із пухнастою грудною кліткою виглядав абсурдно на його стрункій фігурі. Його обличчя було напруженим, але в очах промайнула іскра гумору, коли він подивився на Еллі. — Схоже, постачальник вирішив, що я знімаюся в Голлівуді, — сказав він, його голос був сухим, але з ноткою сарказму.

Амелія ахнула, її очі розширилися від жаху. — Це що, жарт? — крикнула вона, її голос зірвався. — Ти виглядаєш як мавпа, Ліам! І я в цій… цій ганчірці! — Вона вказала на розірвану сукню, її сльози нарешті пролилися. — Це мав бути мій день, а тепер я схожа на посміховисько!

Ліам зітхнув, його погляд знову ковзнув до Еллі. — Ми щось придумаємо, — сказав він тихо, але його очі були сповнені питань. Еллі відчула, як її шлунок стиснувся. Вона знала, що він здогадується, що він бачить занадто багато. Але вона не могла дозволити собі розвалитися — не зараз.

— Я знайду вам одяг, — сказала вона, її голос був холодним, хоча її серце гупало. — У нас є запасні сукні та костюми в офісі. Я зараз же привезу їх.

Амелія фиркнула, відвернувшись до дзеркала, її плечі тремтіли від ридань. Ліам кивнув Еллі, його погляд затримався на ній трохи довше, ніж потрібно. — Дякую, Еллі, — сказав він тихо, і в його голосі було щось, що змусило її відчути жар у грудях, попри весь хаос.

Еллі вийшла з примірочної, її кроки були швидкими, але її думки гуділи. Вона знала, що Вікторія спланувала цей хаос до дрібниць — від костюма Кінг-Конга до відсутності флориста. Але провина гризла її сильніше, ніж будь-коли. Вона згадала відео, яке Вікторія показала їй, — Ліам зі стриптизеркою, його руки на її талії, його губи на її губах. Вона вірила, що це правда, і цей біль розривав її, як ніж. Як він міг зізнатися їй у коханні, а потім зробити таке?