Ранок настав непомітно , цілуючи теплим сонячним промінням наглухо зачинені шибки у вікні. Вкотре Руслан глянув вдалину й крізь спітніле , матове скло помітив маленьку сріблясту плямку , яка наближаючись до будинку , все більше нагадувала йому витончену , жіночу, до болю знайому і рідну постать.
- Нарешті - , полегшено зітхнув Руслан . Й за лічені хвилини примусив себе стерти із обличчя сумну, багатостраждальну, міміку, яка уперто не хотіла змінюватися на грайливу усмішку. Гнітючий настрій , що годинами брав гору над його розумом, вмить кудись розвіявся , ніби розченився у повітрі , й крізь мікрошпарини гладеньких стін кімнати, покинув задушне приміщення.
Подумки чоловік радів , що Дана повернулася . Хоч і надранком, і як завжди , ненадовго , лише щоб прийняти душ й переодягнутися , та все ж у їхнє спільне гніздечко . На перший погляд звичайнісінька пара, але така нещаслива. Їхній міцний , шлюбний тандем давно уже розпався, залишивши у паспорті лиш згадку про минуле кохання - чудернадські каракулі спільних автографів. Не встиг зібратися з думками, як двері відчинилися . Дана увійшла в квартиру. Вона квапливо заглянула у спальню й зустрілася поглядом із його сумними очима. Не зронивши ні слова, попрямувала у ванну кімнату . Її ніколи не мучили докори сумління, адже на таку зухвалу поведінку завжди знаходила собі обгругрунтоване виправдання.
Невидимий кордон розділив їхнє життя на " до" та "після". Вони щодня пересікалися , інколи перекидалися кількома сухими фразами, снідали й як могли облаштовували спільний побут, але далеко вже не так , як це було раніше . Дана більше не помічала присутності Руслана. Для неї він перетворився на неведимку , став її власною тінню. Натомість проводила багато часу на роботі у колі цікавих співробітників , додому приходила щоб тільки відпочити, а у вихідні жваво тусувалася із друзями , не переймаючись думкою Руслана. Вдома перетворювалась на красуню-несміяну, періодично докоряючи чоловікові несмачною вечерею й горою немитого посуду. Сама ж була постійно зайнятою, хоча ні на мить не відводила очей від екрану смартфону. Все частіше ,на невизначений проміжок часу, заглиблювалася в реалії віртуального світу, забуваючи про невигадане, справжнє . Світ інтернету став частиною її життя.
Інтернет настільки заполонив їхній спільний простір, що подружжя крадькома починало задумуватися над величезною проблемою , яка, мов стіна , зненацька виросла між ними. Справді, навіщо жити разом , коли добре окремо . Поволі перетворювалися у сусідів по кімнаті. Так і жили останніх два роки , даремно витрачаючи свої молоді роки. Раніше близькі та закохані , віддалилися . Стали чужими і абсолютно різними людьми. Візуально продовжували існувати разом , та шлюб свій усвідомлено прирекли на неминучий крах.
Кожний наступний день без її тепла й уваги нагадував йому пустелю , де під палаючим яскравим сонцем , його потріскані вуста жадали води від неймовірної спраги . Ноги підкошувалися від перевтоми. Упасти б долілиць і пролежати безтурботно хоч цілу вічність, лише б не повертатися у, сповнену тривогами, дійсність.
Руслан озирнувся довкола кімнати й упевневшись ,що Дана в душі, похапцем , вийняв із її шкіряної сумочки телефон, кілька хвилин покрутив пристрій у руках , тільки часу залишалося обмаль, щоб на нього як слід роздивитися, копирсаючись то в галереї , то в нотатнику. Мов той злодій, швиденько приступив до справи й відкрив месенджер, звідти посипалися різні есемески. Переглянув увесь вміст, нафарширований найсвіжішими приватними повідомленнями. ,,Хай йому грець." Промовив сам до себе й не йняв віри, що його кохана дружина веде жваву переписку в соціальних мережах. Його очі полізли, мало не на лоба , ще із більшою люттю налились жовчю. Голова запаморочилася від побаченого. Нестерпно боляче різьбив по серці кожен наступний прочитаний рядок . Не для нього вона з усіх сил так старається й на грані своїх можливостей діамантами прикрашає спотворену дійсність . А все для кого?. Й почав уголос аналізувати її дії.
- Цього типа вона взагалі не знає, - тикаючи вказівним пальцем на чужий аватар.
- З цим працює в компанії над важливим проектом, а і з тим ледь знайома. Ймовірно ,їхні долі ніколи не перетнуться по заплутаних вулицях великого мегаполісу. Так чому ж нитка щастя обірвалася так несподівано ?.
Очі враз наповнились слізьми . Він не знав , куди подітися від жорстокої реальності. Їхнім стосункам кінець. І ніщо уже не здатне оживити мертві почуття його дружини. Та помалу оговтуючись від несподіваного шоку, приходячи до тями , поставив смартфон туди, звідки узяв. Зіжавши волю у кулак, він вкотре переконувався, що не готовий втрачати своє кохання й поступатися місцем комусь із того величезного списку. В голові назрівав божевільний план, який би нізащо не прижився в його думці , коли б не страх втратити її назавжди . Руслан поспішив витягнути з кишені свій потертий, старенький телефон. Таку розкішну й модну забавку він придбав собі торік у ломбарді й від тоді ні дня із ним не розлучався. Хоч і застарілої моделі, проте зручний і компактний, а найголовніше справний телефон. Забіг на кухню й створив і собі сторінку в інстанрамі. Не довго думаючи, назвався під чужим іменем , а фото обробив за допомогою спеціальної програми , та так, що його неможливо було б упізнати навіть найприскіпливішому оку, хіба дуже ретельно придивившись і тільки тому, хто добре знав Руслана. Натиснув ,,відстежувати,, і застиг в очікуванні невідомого . Стрічка оновилася розкішними світлинами його дружини. Дана теж не забарилася. Вона не мала звички довго висиджуватися у ванній кімнаті, тим більше тепер, коли поспішала. Злегка навела красу, одягла строгий костюм згідно дрес коду, й готова була іти на роботу. Коли несміливе прохання чоловіка затримадо її перед дверима.