Глава 10. Я чманію!

— Якщо не посудомийкою або коханкою, то ким? Повією? Бо ти, то таксист, то маньяк божевільний, то власник ресторану. Ще, може, виявишся власником готелю та борделю? Хоча, не бачу різниці. Всерівно всюди язиком працювати треба, — кривляюся, очманівши від його пропозиції.

— Та не треба язиком вилизувати, ні тарілки, ні щось інше! Твій язик й без цього он як зморився вже, поки ти базіканням своїм захищаєшся, — торочить мені наперекір, закотивши знову очі до стелі. Ні, ну чи йому там фільм показують, чи що? — Крім того, на повію ти не тягнеш — там відбір жорстокий і вимоги високі. Тож вибач — ця перспективна та висооплачувана посада тобі не світить. Але, якщо слізно прохаєш, то сутенером твоїм побуду. Ти ж все рівно чоловіків не вмієш обирати. Якби вміла б, то б не ламала голови, як розрахуватися за вечерю.

На цьому моменті, гадаю, настав час розвертатися та йти звідси. Нічого тямущого, дозволю себе запевними, мені не почути. В цього недотаксиста, либонь, проблеми з головою. Він, або жартує, або верзе дурниці, або ображає. І до речі, цього разу дуже болюче образив.

— Натякаєш, що якби пішла на побачення з тобою, то цього б не сталося? — чомусь продовжую дивитися прямо в очі недотаксисту, а за сумісництвом власнику ресторану, з гострим і непереборним бажанням вишкребти їх.

— Ні. Я просто серйозно пропоную тобі роботу. Те, що ти вмієш робити найкраще.

— Ти що, дізнався, що я маю досвід роботи кухаря та належну освіту, тому хочеш, аби я гарцювала біля плити? — висуваю припущення, маючи величезну надію, що до такого розвитку подій не дійде. — Мушу розчарувати — такого не буде. Такі граблі вже лежали під моїми п'ятками і об ніс мій билися — вдруге не поведуся на кухарську кар'єру.

— Але ж ти кондитер, — збентежено промовив мій опонент, зморщивши своє широке чоло.

— Одна справа працювати на дядечка звечора і до ранку, а інша на себе і вдома. Не хочу і не буду підкорятися чужим правилам, — запевняю й пирхаю носом від сказу.

— Так я тобі й не збираюся диктувати свої правила.

— Як це? Але ж хочеш, щоб я працювала на тебе? — збита з пантелику, вже не маю здогадок, що ж такого ще може сказати моє руде лихо.

— Твоя проблема в тому, Тіно, що ти любиш втікати, — раптово нахиляється на стіл, ближче до моїх вух рудий, діставши кінцем своєї, ще не занадтно довгої, але вже й не коротенької борідки, білосніжної скатертини. — Якби ти вислухала мене із самого початку, як годиться і жарти сприймала належно — все було б зовсім інакше.

— Слухай, ти, Антоне Степановичу, чи як там тебе!

— Сергійович.

— Та хоч Нагасакович! Як ти себе поводиш, так, відповідно, і я себе поводжу! — не витримують мої нерви, а емоційне активне жистикулювання руками підтверджує це. — Ти, якщо чесно, — мене вже дістав вкрай! — тикаю пальцем прямісінько в пику надокучливого кабана.

— Ось такою, прямолінійною, ти мені подобаєшся більше. Але, боюсь, Тіно, ти мене неправильно зрозуміла ще з самого початку.

— Все я так зрозуміла! Всі ви, чоловіки, так кажите! І колишні мої так казали, і ти! Ще скажи, що не бив у груди, говорячи: "ти будеш моєю"?! Ти мало не домагався мене! — не стримуюсь, аби чмихати носом.

— Але ж не домагався. В зовсім інше мав на увазі. І до чого тут, взагалі, твої колишні, Тіно?

— Ой, ось тільки не треба себе обіляти! — не припиняю своїх гучних пирхань.

— Тіно, я просто хотів ще від самого початку, щоб ти була моєю кондитеркою! Що тут такого? — вражає мене своєю неординарною відповіддю та відсутністю непристойного контексту у своїй пропозиції.

— Кондитеркою?! Щось я не помітила серед безлічі твоїх повідомлень в діректі, щоб ти надсилав вакансію саме на цю посаду, — мій мозок відмовляється щось тлумачити в цій складій ситуації.

— Я просто дещо... специфічний... І постій жартую... Ти звикнеш. Всі мої підлеглі звикають.

В його промові було безліч пауз, тому вловити брехню було не складно. От тільки не збагну, навіщо це все? Змінює поведінку, аби клинці було краще підбивати?

— Я не хочу бути твоєю підлеглою.

— А ти нею і не будеш. Будеш партнером по бізнесу. Постачальником солодощів у великій кількості. Зобов'язуюсь гарно платити. А вечерю зробімо авансом. Третьою частиною авансу.

— Солодощі у великій кількості? Для тебе особисто чи для ресторану? Чи в тебе мережа ресторанів? Ти хочеш, аби я з ніг валилася від безкінечних постачань солодкого? Це такий новий вид вбивств, пане маньяку? — ще не второпаю нічого до ладу, але вже й не зіграю під його сопілку, тому й продовжує досі кепкувати. Єдине що радує — розмова з рудим м'ясником, хоч й вкачує в мене море адреналіну, але вже не викликає страху.

— Ти з мене зробила якесь чудовисько. Який, до біса, маньяк? Ти мене так сильно боїшся і тому не хочеш працювати зі мною? — виснажено ворочить язиком і гучно видихає ротом повітря, вже, здається припинивши жарти. — Ну що мені такого зробити, аби ти погодилась?

— А от збриєш свою бороду священика і тоді може ще подумаю над твоєю пропозиціє, — кидаю наостанок слова без сенсу, аби просто останнє слово було за мною.

Рішучість покинути це приміщення вже з'явилось давно. Точити й далі безглузді ляси набридло. Тому набираюся хоробрості, встаю на ноги та повертаюся до недотаксиста, а віднині недороботодавця, спиною. Аби ж тільки вино в моєму організмі не зіпсувало граціозну переможну ходу і ніякі власники ресторанів не бігли слідом. Якщо він реальний власник, то не буде ж так ганьбитися перед чесним панством?

На моє щастя, дістатися виходу вдається безперешкодно та ефектно. Не озираюся назад, поки адреналін від ситуації ще досі вирує всередині і шаленим тремтінням, як наслідком, прокочується всім тіло. Залишилось тільки знайти таксі і точно не сплутати його з якоюсь іншою автівкою, бо з незапам'ятних днів маю такий страх.

Викликавши таксі у додатку, відійшла від ресторану на пристойну відстань і очікую авто. Не надто довго ще чекаю, але вечірня прохолода чіпляється своїми крижаними щупальцями до моїх кінцівок і оголених ділянок тіла. То все той клятий Арсен! Забив мені баки своїми трояндами, харизмою і теплою дорогою автівкою, що я забула прихопити хоча б піджак. А на вулиці вже початок жовтня! Не зважаючи на те, що дні ще відносно теплі, однак ночі беззаперечно холодні. КЛЯТА ПОГОДА! КЛЯТИЙ АРСЕН!