Глава 4. Замовлення.

— Ти мені потрібна, — шепоче знову і знову, насуваючись на мене своїм тулубом.

Моє дихання часте й швидке. Ноги, мов намокла вата, от-от відмовлять. Кидає, то в холодний, то в гарячий піт. А він все ближче й ближче.

— Я покажу тобі, що означає справжній мужик. Я кращий за інших, — врізаються голками в мою свідомість слова, від яких тіло перестає слухатись і починає теліпатися.

Мені хочеться кричати, але я не маю сил. Хочеться втекти, але немає можливості. Я хочу заспокоїтись, але не можу, бо він на відстані зігнутої руки від мене.

— Згинь, — шепочу, скривившись від болю в серці. — Дай спокій, — промовляю ледь змусивши губи функціонувати. — Відчепись, збочинцю, — кричу, але в думках, бо все довкола кружляє і я вже ніби й не стою на твердому ґрунті.

Але він все ще навпроти. Ближче. Ближче. Його брутальний аромат заповнює ніздрі й душить. Його руки снують по тілу, мацаючи безсоромно й наполегливо.

— Солодка моя дівчинко, ти потрібна мені, а я, твій мужик, потрібен тобі, — хапає моє безпорадне вушко своїми вустами й лоскоче жорсткою борідкою мою щоку.

— Відпусти! — кричу, проте пізно.

Він згрібає мене в оберемок й тягне в кущі! Тягне до верху низ сукні й своїми пальцями хапає за внутрішні частини стегна! Стискає мене в свої руках міцно, а ротом закриває мій рот, аби не верещала, як свиня, котру ріжуть!

В його руці, як і належить м'яснику, зненацька з'являється великий й гострий ніж і не встигаю я вдихнути бодай ще раз ковток повітря, як він впирається в моє горло своїм гострим кінцем!!!

... — Ну й чортівня! — верещу точно так, як щойно у своєму сні. — Присниться ж таке!

Я лише на хвильку закрила очі, але задрімала. От що значить — не доспати. Мало того, що вночі лягла о другій, бо ніяк не хотів крем лягати на бісквіт рівним шаром, так о восьмій мене ще й розбудили! Не люблю, коли мене будять.

Однак, це був ще один замовник. Телефонував в соціальній мережі. Дуже наполегливо. Разів з двадцять. Термінове замовлення на сьогодні ж.

Зазвичай я не бересь за роботу в такі короткі терміни і від таких дуже багато бажаючих клієнтів, але замовник попався не вибагливий. Він не мав конкретного побажання і був згоден на будь-який десерт, аби лиш сьогодні рівно о тринадцятій його забрати. Йому пощастило, що все необхідне для тірамісу я мала, тому без роздумів й запропонувала його хлопчині. Домовились.

І от наслідки — на годиннику дванадцята сорок, а я на двадцять хвилин віддалась дрімоті... А там ще декому.

І чому він мені наснився знову? Всю ніч спокою не давав й далі продовжує. Цей страшний м'ясник мене колись до інфаркту налякає точно!

Вчора он, мало не дійшло до цього. Проте, дякувати Богу і тьоті Тані, нічого поганого не сталося.

Не уявляю, щоб було, якби тітка Таня не поверталася тими хвилинами з роботи? Жінка не впізнала мене, бо була заклопотана, але невдоволено нагримала на мене й недотаксиста, бо, бачте, ми заважаємо людям ходити, застуючи прохід. М'ясник відступив від мене й я змогла відчинити двері, пропускаючи тітку Таню вперед, і сама поспішила слідом, гучно гуркнувши металом по одвірках.

Ніколи не забуду його вираз обличчя! Суміш розлючення й смутку у виконанні недотаксиста — та ще неповторна феєрія! Краща вистава, яку я бачила за все своє життя!

Однак, розумію, що щастити так часто мені не може і колись я точно дограюся. Мабуть саме тому у снах уява й домальовувала все гірші й страшніші продовження того діалогу, який не мав сенсу.

Обережно підступивши до вікна бачу підтвердження. Он воно, як по розкладу, знову сидить, каву п'є й у вікна заглядає, шукаючи мене. А дзуськи! Не знайдеш! І я до тебе не вийду! А якщо піднімешся, то не впущу і поліцію викличу!!!

Насправді, я знаю, що викликати нікого не буду. Раніше я була досить пильною громадянкою і так сталося, що викликала наряд поліції, коли опівночі молодь гучно веселилася під вікнами. Але до приїзду правохоронців вони встигли кудись зникнути і тому я заплатила штраф за хибний виклик. Не виключаю, що й з оцим м'ясником повториться те ж саме, або, ще гірше, він сам підкупить їх грошима.

Але боятися того, що він одної страшної хвилини постукає в мої двері — я не боюсь. Сусіди не впустять. А ще, ніхто не знає, кого ж чекає це бородате опудало на лавці.

Сьогодні зранку я випадково почула розмову, яку вели бабусі, вуха нашого під'їзду, зупунившись на відпочинок саме біля моїх дверей. Далеко не один мешканець нашого під'їзду вже чіплявся до м'ясника з погрозами не сидіти тут. І далеко не десяток питали, що він тут забув і на кого чекає. Однак, недотаксист вперно замовчує хто він і кого чекає. Всім відповідає, що це особисте. Хто знає, той вийде.

Довго ж йому ще чекати! Особливо, після інцедену годину тому з дідом Архипом з першого поверху. Старий, який був, до речі, військовим у відставці, дав зрозуміти м'яснику, щоб той не грів свої... нирки на нашій лавці і забирався звідси подалі. Ще раз побаче його — і добра не буде. Не думаю, що бородань злякався старого, проте він просто не знає, що одного разу дід разом зі своїм сином та зятем відгамселили трьох п'яниць, яким так сподобалась наша лавка, що вони на ній спали, їли, вмивалися і розважалися кілька діб.

Ще недовго тобі залишились оббивати наш поріг, м'ясник! Як і снитися мені. Остогид вже вкрай!

Добре, хоч в соціальній мережі трохи притих. Від учора жодного повідомлення, реакції чи коментаря. Це історія з манекеном так втихомирила? Частково, звісно... Мабуть, вичікує, хоче переконатися чи точно я зайнята.

До речі, і знову про болюче. Фото я хоч і розмістила, але про те, що її побачать всі мої підписники — забула. А серед них є мама, Агнеса, мої колеги з минулої роботи, однокласниці-пліткарки, які так люблять розносити правду й брехню по світу всім знайомим...

Першою побажала нашій парі любові та щастя моя постійна клієнтка, яка на всі свята замовляє у мене тортики і тістечка. Другою була Агнеса. Спитала, чи це, бува, не Антон, той, що під під'їздом? Почувши негативну відповідь написала, що радіє за мене. Потім була черга безкінечних повідомлень від всіх, кому не лінь, з текстом, що ми гарна пара. А нещодавно написала й мама. Зміст її повідомлення дратує, повторюючись в голові кожної години. "Сподіваюсь він не альфонс і на Lexusi, бо пасує тобі".