І сміх і гріх

Перекази від моїх батьків: 

  В нас в селі жив дід на ім'я Панас. 

  Дід Панас був 1870 року народження.

  Розповіді свої він розповідав після 45-го року. 

  Він завжди любив пожартувати порозказувати, якісь вигадані смішні історії і дуже часто люди вірили в те, що він розповідав. 

   Приходив дід Панас до кооперації, коло хреста( місце в нашому в селі де колись давно стояв хрест, а зараз магазин) а там зазвичай хто - жінки сидять, похилого віку. От їм він і розповідав свої побрехеньки. 

  Кожного разу коли дід приходив, жінки сідали і слухали його.

  Найчастіше дід хвалився своєю фронтовою славою і звитягою у першій світовій війні.

  Ким він тільки не був у цих розповідях. 

  Сидять жінки а дід починає 

  - На якийсь день сказав мені командир, що я маю летіти на літаку- бомбардувальнику. А мені єднако на чому чи то літак, чи то танк, я на всьому годен. 

  От сів я в той літак злетів в небо, а тут налетіли німці повно їх, що робити? Я скерував літак в небо і сховався за хмарою поставив його на ручник. А сам сидю і чекаю поки десь німці розлетяться. Ото вони вже десь ділися, та й тоді я залишив свій сховок і полетів далі. Ото за той виліт я фашистів вбив...

  Переглянулися жінки між собою, знизили плечима, хто його знає чи дід правду каже чи обманює. Але ніхто не сміється слухають, що дід розповідає.

  - Але після того вильоту, я сказав командирові, що в літак більше ніколи не сяду.

 Пізніше, про діда Панаса згадували зі сміхом, в нього завжди були дуже веселі історії, які жінки не знаючи чи то є правда чи брехня, сприймали за чисту монету і переповідали одна одній. Отак і збереглися його історії.

  Спочатку для мене було дуже дивним те, що жінки велися на такі дурні історії і сприймали це за правду, але як виявилося, люди були малограмотними, вміли лише читати і писати. Одиниці цікавилися чимось іншим, окрім як проблем села або свого господарства.

  Тому не дивно, що історії діда Панаса жінки вважали реалістичними.