Сокіл і троянда

Глава 6

Зоя та Мія прийшли до міського архіву. За високою стійкою біля входу сиділа худа вампірка з блідою шкірою й темним волоссям, зібраним у тугий пучок.

Щойно дівчата підійшли, вона підняла на них очі.

— Добрий день. Чим можу допомогти?

— Нам потрібна інформація про істинні пари, — сказала Зоя.

Вампірка уважніше подивилася на неї.

— Драконів?

Зоя на мить розгубилася.

— Не тільки.

— А кого саме?

Мія швидко втрутилася:

— Нас цікавлять випадки істинних пар між представниками різних видів.

Вампірка відкинулася на спинку стільця.

— Це вже цікавіше. Для навчання?

— Так, — одразу відповіла Зоя.

Мія ледь помітно штовхнула її ліктем.

Вампірка цього начебто не помітила.

— Студентки Об'єднаної академії?

— Так.

— Факультет?

— Дипломатія.

Вампірка кивнула.

— Тоді зрозуміло.

Зоя полегшено видихнула.

— У нас є щось на цю тему?

— У нас багато чого є. Питання в тому, що саме ви хочете знайти.

— Чи може дракон мати істинну пару іншого виду, — сказала Мія.

Вампірка завмерла.

Зоя подумки вилаяла подругу за надто пряме питання.

— Наскільки мені відомо, ні, — відповіла вампірка. — Істинними драконів завжди були дракони.

— А люди? — не втрималася Зоя.

Тепер погляд вампірки зупинився саме на ній.

— Люди?

— Наприклад.

Кілька секунд жінка мовчала.

— Офіційно такого випадку не зареєстровано.

Зоя переглянулася з Мією.

Офіційно.

Саме це слово привернуло її увагу.

— А неофіційно? — запитала вона.

На губах вампірки з'явилася ледь помітна усмішка.

— А от заради цього вам доведеться спуститися до старого фонду.

— Лейя, покажи їм секцію з рідкісними випадками!

До них підійшла помічниця — молода вовкулака. На вигляд вона була приблизно одного віку із Зоєю та Мією.

— Ходімо за мною, — сказала Лейя.

Дівчата рушили слідом.

— А що саме ви шукаєте? — запитала вовкулака, коли вони минули кілька високих стелажів.

Зоя переглянулася з Мією.

— Істинні пари між різними видами, — відповіла Мія.

Лейя зупинилася.

— Між різними?

— Так.

— Тоді вас правильно направили до рідкісних випадків.

Вона повернула праворуч і повела їх вузьким проходом між стелажами.

— Тут зберігаються записи про випадки, які не вписуються у звичайні магічні закономірності, — пояснила Лейя. — Змішані союзи, незвичні прояви магії, рідкісні мітки...

Зоя насторожилася.

— Мітки?

— Так. А що?

— Нічого, — надто швидко відповіла вона.

Мія кашлянула, приховуючи усмішку.

Лейя озирнулася на них, але нічого не сказала.

За кілька хвилин вони зупинилися перед дверима.

— Ось секція рідкісних випадків.

Лейя дістала ключ.

— Тільки одне правило: жоден документ звідси не можна виносити.

— Зрозуміло, — сказала Зоя.

Замок клацнув.

Лейя відчинила двері.

— Шукайте. Можливо, знайдете те, чого немає в сучасних підручниках.

Лейя відчинила двері й пропустила дівчат уперед.

Приміщення було невеликим. Уздовж стін стояли високі шафи, заповнені папками, книгами та коробками з документами.

— Тут усі рідкісні випадки? — запитала Мія.

— Лише частина, — відповіла Лейя. — Тут зберігаються записи про незвичайні магічні явища. Найстаріші документи — в окремому фонді.

Вона підійшла до однієї з шаф.

— Ви питали про істинні пари?

— Так, — відповіла Зоя.

— Тоді вам сюди.

Лейя вказала на кілька полиць.

— Тут усе, що стосується рідкісних випадків істинності у драконів.

Мія взяла одну з папок.

— А що вважається рідкісним?

— Різне. Наприклад, дуже пізня поява мітки. Або випадки, коли істинні роками знали одне одного, але мітка не проявлялася.

Зоя насторожилася.

— Таке буває?

— Вкрай рідко. Тому ці документи й тут.

Лейя витягнула ще одну папку й поклала на стіл.

— Можете переглядати все на цих полицях. Тільки нічого не виносьте.

— Звісно, — сказала Зоя.

— Якщо знадобиться допомога — покличте.

Лейя вийшла.

Мія почекала, доки двері за нею зачиняться.

— Ну?

— Що?

— Ти чула? Іноді мітка може з'явитися через роки.

— У нас вона з'явилася не через роки.

— Я знаю. Просто цікаво.

Зоя сіла за стіл.

— Ми прийшли не за цим.

— Знаю.

Мія сіла навпроти й відкрила першу папку.

Вони переглядали справу за справою.

Один дракон зустрів свою істинну в юності, але мітки проявилися лише через кілька років.

В іншому випадку дракониця жила зі своїм майбутнім істинним в одному місті майже двадцять років, перш ніж вони вперше по-справжньому звернули одне на одного увагу.

Зоя затрималася на цьому документі.

— Цікаво.

— Що?

— Вони могли бачитися раніше.

Мія прочитала кілька рядків.

— Але міток не було.

— Саме так.

Зоя згадала академію.

Вона не могла бути впевнена, що до тієї історії з Адамом ніколи не бачила професора Кайєла. Можливо, вони десятки разів проходили одне повз одного в коридорах.

Просто він був одним із викладачів, а вона — однією із сотень студентів.

— Виходить, просто пройти повз істинного недостатньо, — сказала Мія.

— Схоже на те.

Вони продовжили пошуки.

Минуло близько години.

— Нічого, — пробурмотіла Зоя.

— Ми ще навіть половини не переглянули.

— У всіх випадках обоє дракони.

Мія замовкла.

Саме це вони й очікували побачити.

Але Зої від цього легше не ставало.

— Може, такого справді ніколи не було, — сказала Мія.