СофІко
9.
Є неподалік один парк, куди час від часу Софія ходить зі своєю мамою на прогулянку. Коли Софіко була меншою, то дорога здавалася дуже далекою і вона часто втомлювалась. Тоді мама брала її на руки і несла додому. Зараз же Софіко підросла і не просить маму взяти її на ручки, бо знає, що їй буде важко.
Натомість вона йшла з мамою за руку і дещо помітила, а тоді запитала:
– Мамо, що вони тут роблять? – спитала Софія.
– Доню, про що це ти? – не відразу зрозуміла мама.
– Про маленькі деревця вздовж тротуару, їх тут раніше не було.
А й справді, вздовж доріжки, по якій вони крокували, висадили багато молодих саджанців.
– Ти спостережлива, доню. Деревця потрібні для того, щоб було гарно і зелено, щоб у спекотну погоду був затінок, а повітря ставало чистішим. Бо кожна рослинка, а також дерева зі своїми листочками роблять наше повітря чистим і наповненим киснем, яким ми дихаємо. Це дуже важливо, – додала мама.
– Думаю, тут виростуть ще й мандаринки, – з радістю сказала дівчинка.
– О, це чудова ідея, але скоріше тут з’являться яблучка чи абрикоси, бо мандаринки ростуть у країнах, де набагато тепліший клімат і літо триває довше.
Далі вони розмовляли про фрукти та ягоди, які ростуть в їхній місцевості. Чи про такі, які привозять із сонячної Італії або Іспанії до їхнього міста. Чи звідки з’являються ароматні мандаринки на Різдво в Україні, яким дуже рада малеча.
#3080 в Різне
#654 в Дитяча література
#2931 в Сучасна проза
Відредаговано: 01.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
