Якось удома сталася дивовижна історія. Софіко забігла на кухню, а там на стільці – величезний дідусевий рюкзак.
– Мамо, ти тільки поглянь, рюкзаку потрібна допомога! – схвильовано сказала дівчинка. – Він такий великий та круглий, мабуть, у нього там всередині рюкзаченята.
З цими словами Софіко побігла в кімнату, але за хвилину була вже знову на кухні зі своєю валізкою лікаря, чудернацькими окулярами та стетоскопом.
– Терміново потрібно з’ясувати, чи з малятами все гаразд, – серйозно заговорила Софіко-лікарка.
Вона обережно торкнулася стетоскопом до рюкзака й уважно прислухалась. Мама спостерігала за дійством.
– Мамо, вже час народжуватись малим рюкзаченятам. За моїми підрахунками, їх там двоє.
– Так, доню, мабуть, настав час, – підігравала доньці матуся.
Софіко відклала в сторону свій стетоскоп і потягнула за застібку на рюкзаку.
Коли він був повністю відкритий, дівчинка весело захихотіла, адже в рюкзаку не було жодного рюкзаченяти, а тільки яблука й апельсинки, буханець свіжого хліба, авокадо та стиглі помідори, які дідусь купив у магазині та приніс додому в тому самому великому і круглому рюкзаку.