4.

Сьогодні Софіко йде до садочка. Їй дуже подобається бути вдома з мамою та бабусею, але мама домовилася з донечкою, що для Софіко настав час відвідувати дошкільний заклад, аби мама змогла вирішувати свої дорослі справи, а потім якнайшвидше приходити забирати донечку. Була ще одна дуже важлива причина йти до садка – там грали в цікаві ігри, танцювали, співали, ходили в спортзал, на прогулянки до лісу і навіть їздили на невеличкі екскурсії.

Проте як би цікаво не було в садочку, Софіко з нетерпінням чекала вихідних. Щоб знати, коли вона залишається вдома, вони з мамою вигадали свій особливий календар. У ньому жовті кружечки означали вихідні дні, а кольорові – відвідування садка. У Софіко було багато гарних олівчиків, якими вона розфарбувала весь календар. Були навіть дні, де кружечок був забарвлений різними кольорами, наче веселка,  від чого настрій ставав ще кращим.

Ще змалечку Софіко з мамою багато малювали. У них були різні фарби і ціла купа пензликів із мольбертом, фломастери й олівці. Мама купувала різноманітні розмальовки, але найцікавіше і найзахопливіше було малювати на камінцях. Саме так!

Це була справжня магія, коли з простого камінчика виходила пречудова черепашка чи зграя пінгвінів. Софіко малювала веселки і кольорові камінці точнісінько такі, як кружечки в календарику.

Одного разу Софіко навіть дещо вигадала і сказала:

– Мамо, а давай розфарбуємо бруківку біля нашого будинку, бо вона сіра і це не цікаво.

Мама усміхнулась, а потім сказала:

– Ти знаєш, це була б найгарніша дорога додому, але, на жаль, фарба з часом змивається, і бруківка невдовзі стане такою ж, як і була.

Хоч і не вдалося розфарбувати бруківку, але мама з донечкою ні краплі не засмутилися, бо знали, що попереду буде ще багато ідей, які вони зможуть втілити в життя.