1.

Софіко́. Так кличе дідусь свою маленьку Софію. Ця чудова і весела дівчинка – його найулюбленіша онучка. А бабуся кличе просто внучечка, або точніше – бабусина внучечка. Мама з татом кажуть Софія, а друзі – Софінька, бо дівчатко живе у Чехії, а тут її ім’я звучить саме так. Незважаючи на те, що вони з мамою були змушені залишити Україну, вона – справжня маленька україночка.

Софіко – чотири роки. Це неймовірно цікавий вік. Що не день, то пригода! Багато з цих пригод вигадує сама Софіко. Звичайна прогулянка може перетворитися на небезпечну мандрівку посеред вулкану, де Софіко з мамою перестрибують з одного камінця на інший, аби не втрапити в розпечену лаву.

– Мамо, – вигукує Софіко, – тут гаряча лава, тримай мою руку!

– Та невже! – відказує мама. – Доню, куди ж мені тепер іти?

Тут Софіко сміється і показує на великий камінь, там на них чекає порятунок. Потім вони перестрибують далі, аж допоки малеча не вигадає щось нове чи не зверне свою увагу на цікавіші об’єкти, які трапляються на їхньому шляху.  Прогулянки ніколи не бувають нудними.

Дуже нам хочеться розповісти про неабияку пристрасть маленької непосиди. Ви тільки-но уявіть, що вона собі вигадала! Софіко – справжня любителька песиків. Вона їх рятує і забирає з іграшкових магазинів додому, адже всім потрібна домівка. І обов’язково має бути ім’я в кожного нового друга. Тож ми вас можемо познайомити з Барсиком, Молькою, Персиком, Скаєм, Беном, Реном… ох, далі вже й не згадаємо всіх. Але останнього разу нам трапився Млинчик, бо в нього вушка кольору млинчиків, які пече мама, вони дуууже смачнющі.

Тільки не до вподоби Софіко складати свої іграшки до гігантської коробки з пилосмоку, бо в іншу вони просто не поміщаються, так їх багато. Взагалі, Софіко ліпше сама в неї залізе, вигадає собі якусь гру у схованки чи уявить, що перебуває в будці для песика. Але мама казала, що іграшкам буде затишніше спати разом і не так сумно, тому прибирання стало важливим кожного вечора.